ГАРНО(ПРАЦЮВАТИ ЯК?)ПРАЦЮВАТИ,ПРАЦЮВАТИ(ДЕ?) НА РОБОТІ, НУ И ДАЛЬШЕ В ЭТОМ РОДЕ , МОЖЭТ ЧТО И ПРИДУМАЕТЕ, НО Я БОЛЬШЭ НЕ ЗНАЮ!
ВОТ МОЖЕТ ПРИГОДИТСЯ
<em>Прислівник</em> (лат. <em>adverbium</em> - <em>біля дієслова</em>) - це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання <em>як</em>? <em>де</em>? <em>звідки</em>? <em>наскільки</em>? <em>якою мірою</em>? Є незмінною.
Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: <em>Синіла (де?) <span>навкруги</span> далечінь</em> (Гончар); <em>Дорога все <span>глибше</span> (як?) врізалась в ущелину, <span>зверху</span> (звідки?), зі скель, покапувало.</em> (М. Олійник)
Може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: <em>Ось <span>зовсім</span> (наскільки?) близько з води вихопилась гостра скеля.</em> (Я. Баш) <em>Коли моя білява донька виросте, я буду <span>надто</span> (якою мірою?) старий</em>
безособово:
Ще і день не настав, а на вулиці вже шумить.
особове:
В лісі дерева шумлять.
За вікном плакав дощ...
За вікном... А таке відчуття, що всередині мене. В домі було затишно, тепло, гарно. Але постійно відволікало те стукотіння крапель по підвіконню. І тягнуло дивитися, як плаче небо. Щось сумне і чисте марилося в тім дощу. Поверталися спогади і ніби омивалися дощем. Душа оновилася. І захотілося вже радіти життю, світу, тому дощу.
Я повернулася у кімнату з посмішкою та любов'ю.
А за вікном плакав дощ....
Лікарка вже злякалась що господарь- інвалід помер. Вона вирішила сходити до цього чоловіка. Та один день пішла за собакою,котра купувала молока. Дішла до хати, й зайшла туди. Побачивши чоловіка, котрий сидів в колясці вона заплакала. Спитала у нього чому він інвалід. Він їй усе розповів та сказав що молоко йому потрібно для кісток.
Відповідь:
1. Прийшла весна - і все розцвіло.
2. На хвилю стихло вск і запанувала тиша.
3. Сьогодні пішов сніг, і все навколо стало білосніжним.
Пояснення: