1.Згарячу він крикнув на неї.
2.Журавлі прилітають здалеку.
3.Задовго до уроку я все уважно прочитала.
4.Попереду нас ішов екскурсовод.
5.Так і хочеться піти позаочі.
6.Щовечора соловейко співає свою чудову пісню у нашому саду.
7.Боязко у лісі білочка позирала на нас.
Я дуже люблю свою школу. І, навіть якщо багато хто не оцінить моєї думки, я не зміню її.
Кожного ранку я прокидаюсь о сьомій та починаю збиратись до школи. Спочатку я йду чистити зуби та умиватись, потім п'ю теплий зелений чай і йду одягатись. Йти до школи мені трохи далеко, тому часто я вмикаю навушники і слухаю улюблені пісні. Прийшовши до школи я знімаю з себе верхній одяг, сідаю за парту і чекаю початку урока. На уроках я завжди слухаю вчителя і дізнаюсь багато нового, а на перервах я люблю спілкуватись зі своїми друзями однокласниками.
Після того, як закінчаться уроки , я знову йду додому, де мене чекає мати. Я розповідаю їй, як пройшов мій день, що нового сталося, що отримала за оцінки. Потім я йду вчити уроки. Вільний від уроків час, буває, проводжу за телевізором чи комп'ютером, потім йду спати.
Так і проходять мої шкільні будні. І я ні разу не жалкувала, що вони проходять саме так.
На подвір'ї лісової школи сиділо ведмежа. Воно дивилось, як його друзі вовчик Сірий і лисичка Білолапка грають в класики.
Біля Бурого лежали блискучий гребінець і викрутка -- друзі боялись загубити. Та й свого дзвіночка малий витяг.
Уроки вже закінчились, можна було трохи погуляти.
За медком сходити...
Ведмежа замріялось, та не на довго. Повернулось на звук дзвіночка, і порачило, як сорока Скрекотуха викрутку тягне в дзьобі.
--Стій!
Крик друга і решту повернув до колоди-лавки, але злодійка вже злетіла.
Лише не далеко -- у школярів були захисники й серед птахів.
Сова вилетіла назустріч, і відібрала вкрадене.
Хотіла й Сороку затримати, але викрутка почала падати, тому й відпустила.
Вовченя чемно подякувало, і всі розійшлися по домівках.
Наступного ранку сорока Скрекотуха полетіла до своєї подруги ворони Каркарони.
І в гнізді у неї побачила блискуче дзеркальце.
--Яке воно гарне! Яке воно чудове! Дай мені його, будь ласка.
-- Воно -- єдина згадка від моєї прабабусі, придворної ворони, -- сказала Каркарона. --Не можу я тобі його дати.
Та поки вона розвернулась щоб у гніздечку дірку підлатати, сорока дзеркальце схопила, і нумо втікати.
По дорозі ще й блакитну стрічку з берізки зірвала.
А біля білчиного дупла -- намисто.
Та тут не втримала люстерко, і воно почало падати.
Злодійка кинулась за ним, а стрічка за гілочку кущика заплуталась.
І намисто розірвалось.
Сіла Скрекотуха біля того пенька та й плаче -- хотіла собі все краще позбирати, а залишилася з нічим.
Почули плач той мурашки, і шкода їм стало сороку -- вмить позбирали вони намистинки, зняли стрічку, і вийшло намисто ще краще, ніж було.
Та й дзеркальце залишилось ціле. Сорока відразу віднесла намисто назад до білочки, дзеркальце -- до ворони з вибаченнями.
І з того часу ніколи нічого чужого не брала. Стала вона самою доброю і ввічливою в лісі. Тому зв<span>рята любили до неї в гості ходити і подарунки носити</span>
Гарнесенький, чуднесенький, малесенький- суфікс есеньк
чистісінький, суфікс - ісіньк
чистюсінький, суфікс - юсіньк
матонька суфікс- оньк
<span /><span /><span />Український народ. стіл для письма, Львівські вулиці , книжкова шафа,польова квітка,трави з степу
