<span> Одного разу літав він із своїм товаришем, теж молодим горобчиком, по дворі в одного господаря. Літали вони, гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка. От наш горобчик і каже:</span>
<span>- Мої зернятка! Я знайшов! А чужий і собі:</span>
<span>- Мої! Коли мої! Коли мої!</span>
<span>І почали битися. Та так б'ються, та так скубуться, аж догори скачуть, аж пір'я з них летить. Бились, бились, поки потомились; сіли один проти одного, надулись і сидять, та вже й забулись, за що була бійка. Коли згадали: а де ж наші зернята? Зирк, аж зернят вже й нема! По дворі ходить курка за курчатами, квокче та промовляє:</span>
<span>- Дурні бились, а розумні поживились, дурні бились, а розумні поживились!</span>
<span>- Що ти кажеш? - питають горобці.</span>
<span>- Та то я дякую вам, що ви такі дурні! От поки ви здуру бились, то я з своїми курчатами поснідала вашими зернятками! Що то, сказано, як хто дурний!.. Нікому було вас бити та вчити! Якби вас хто взяв у добру науку, то, може б, з вас птахи були!..</span>
<span>Чужий горобчик розсердився за таку мову.</span>
<span>- Вчи своїх дурних курчат розуму, а з мене й мого розуму досить! - підскочив, тріпнув крильцем, цвірінькнув та й геть полетів. А наш горобчик зостався і замислився.</span>
<span>"А правда, - думав він, - краще бути розумним. От курка розумна, собі наїлася, а я мушу голодний сидіти".</span>
<span>Подумав, подумав та й почав просити курку:</span>
<span>- Навчіть мене розуму, пані матусю! Ви ж такі розумні!</span>
<span>- Е, ні! - каже курка. - Вибачай, серденько! Маю я й без тебе клопоту доволі, - он своїх діточок чималенько, поки-то всіх до ума довести! Шукай собі інших учителів! - та й пішла собі в курник.</span>
Трагікомедія Сто тисяч, але там саме про висміювання людьських вад, та багато таких слів як нікчема
Наступила зима.Зима моё любимое время года.Она может быть необычной и чудестной.Например снег.Он блестящий и пушистый как мех.Ещё мне нравится зима потому что именно зимой наступаетНовый год.А новый год это настоящие необычное чудо.
Скласти речення за поданою схемою. Визначити його вид.
<em>Коли заспівали перші півні</em>, господарі виглянули у вікно й побачили, <em>як вулицею брели втомлені люди.</em>
(Коли...), [ ], (як...).
коли? <em>(часу)</em> що? <em>(з'ясувальне)</em>
<em>Складнопідрядне речення з неоднорідною підрядністю.</em>
Мое майбутне - майбутне моєї держави. Ви мабуть колись задумувалися на цим твердженням. -Так що ж воно означає? -запитаєте ви. А я вам відповім, що моя думка про це твердження така: Моє майбутнє - майбутнє моєї держави на мою думку означає,що ми творимо майбутнє своїми діями ,своїми рішеннями, своїми законами. Тому навіть найменше твоє рішення може призвести так і до якись хороших змін, так і навпаки до поганих. Я вважаю,що ви помиляєтеся , коли вважаєте , що майбутнє держави залежить тільки від головних її органів. Майбутнє здатен творити кожен з нас! Тому, творимо, для нашої держави тільки хороше майбутнє! Давайте не поспішати з рішеннями, а обдумувати все!
