Він намагався захистити себе від дощу.
Ганна захотіла залишити кошеня собі.
Вони забрали всі квитуи собі.
столько достаточно?)
Усе у Всесвіті створено гармонійно. Коли йдеться мова про гармонію між людиною та природою, постає питання про їхній взаємозв'язок та відданість один одному. Природа може прожити без людини, а от людина без природи - ні. І лише від людини залежить, якою буде природа навколо нього. Адже природа - це не лише фізичне життя людини. Коли кожен на своєму місці, то народжується духовна цінність. В поєднанні з природою, далеко від шуму міста та машин людина може відчути те духовне наповнення, яке буває лише на природі. Без технічного прогрессу неможливе наше життя. Але без природи неможливо розвиватися духовно. Природа надає сили та бажання бути кращим.
Як рідко ми замислюємося над звичними для нас речами. А буває, що їх значення для нас неможливо переоцінити. Наприклад, усім відомо, що вода – джерело життя. Але чому саме? Спробуємо розібратися. Якби не виняткове розташування Землі, завдяки якому дві треті нашої планети вкривають океани, ми би ніколи не з'явилися на цьому світі. За даними вчених, людина не може прожити без води й декількох днів без того, щоб серйозно не нашкодити своєму здоров'ю. І це не дивно, адже наше тіло складається з води на дві третини.<span>Вода повсюди навколо нас – у водоймах та підземних джерелах, у краплях дощу, листі та соковитої трави, овочах та фруктах. Вона наповнює життям усе на землі. Без води неможливо виростити врожай та розводити свійських тварин. Тому наші давні предки селилися біля водоймі, копали колодязі та завжди шанували дощ, навіть приносили жертви богам у часи засухи, щоб його викликати. </span>Зараз питна вода доступна нам у будь-яку хвилину, навіть із дому не треба виходити. Ми в будь-який час можемо зварити каву, попрати, помитися, прибратися… Можливо, через це ми й не усвідомлюємо її цінність. І тому не сприймаємо як особисту справу те, що зараз воду забруднюють заводи і фабрики, скидаючи хімікати у водойми та ґрунт. Ми не звикли економити воду – можемо відкрити кран й вилити значно води більше, ніж нам потрібно. А якби ми жили десь у Африці, де людям доводиться щодня проходити декілька кілометрів до колодязя, щоб напоїти свою родину, наше ставлення до споживання води змінилося би.<span>Тож я вважаю, що варто розуміти, що така просто і звична речовина як вода – насправді скарб, якому ми завдячуємо існуванням. Тому треба берегти її, хоча б з егоїстичних міркувань! Це, звичайно, жарт, але в кожному з них, як кажуть, є частина правди.</span>
Колись давно,ще до нашого з тобою народження,був собі такий хлопчик на ім'я Прислівник.Він жив сам,у невеличкому селі.Прислівник дуже любив фантазувати,складати вірші та прислів'я.Його любило усе село,за його розум та кмітливість,доброту та чесність і йому всі допомагали,годували.Але минав час,Прислівник ріс і згодом став статним молодиком.Він мріяв літати,побачити та взнати,що там,угорі?Хлопець ходив до всіх і питав:як це,се зробити;де можна це найти.Одного разу він розізлився,що ніхто не знає,відповіді на його питання і він вирішив сам дізнатися,що там на небі?Прислівник заліз на найвище дерево й кричав:як?де?коли?Його чуло усе село.Але раптом він не втримався і впав,й більше його ніхто не бачив,а ці питання,які він усім задавав усім незлічувальну кількість разів,почали називати питаннями Прислівника.
1. Пролісок - пролісок ходить/пролісок гарний.
2. Струмок - струмок літає/струмок тече.
3. Пташка - Пташка гладить одяг/пташка літає.
