Вони летіли дуже довго, й залетіли далеко. На новому місці пташки знайшли багато поживи й зігрілися від холоду. Нові мешканці були вражені, що тут було тепло, а в рідному краї лютує сувора зима. Через деякий час усі зібрались у зграю і вирішили повернутися додому. Вони повернулися усі додому і побачили, що настала весна. Усі радістно защебетали.
Дякувати друзям, не прийти через хворобу, турбуватись про дітей, наслідувати вчителя, через ту причину, плисти по течії (іти за течією), зошит у клітинку, завуч з виховної роботи, зустріч у сьомій годині, брати участь у зборах, їхати у тролейбусі, відправити поштою.
я думаю що так, але це не точно
Школо, ти вчиш мене все більше й більше!
Со средины 50-х годов Билокур пробует свои силы в технике акварели. Лучшие ее работы – «Сентябрь в селе Богдановке», «За селом» (1956), «Ранней весной» (1958), «Осень» (1960). Художница в них достигает правдивой передачи богатства красок окружающего мира, а также предельной эмоциональной выразительности. В последние годы, уже тяжело больная, Екатерина Билокур создает ряд значительных живописных полотен («Георгины», 1958; «Пионы», 1958; «Богдановские яблоки», 1959; «Букет цветов», 1960 и др.). 9 июня 1961 года талантливой художницы не стало.
В селе Богдановке, на площади перед школой стоит гранитный памятник. У подножия его всегда цветы, которые так любила и так поэтично воспела в своих произведениях художница. Екатерина Билокур по праву заняла ведущее место в истории украинского народного искусства как непревзойденный мастер-певец природы и совершеннейшего из ее созданий- цветов. Такого соседства разнообразных цветов, которое мы видим на полотнах Билокур, в природе нет. В букеты и венки их соединила неуемная фантазия художницы. «Может вы недовольны моей работой, – писала она в одном из писем, – поскольку я рисую лишь одни цветы? Но как же их не рисовать, если они такие красивые! Я и сама, когда начинаю рисовать очередную картину с цветами, иногда думаю: вот когда эту закончу, тогда уже буду рисовать что-нибудь из жизни людей. Но пока закончу, в голове уже возникает целый ряд новых картин, и одна другой чудеснее и одна другой краше – и все цветы. Вот вам и весь сказ. А придет весна, зазеленеют травы, а потом и цветы зацветут... И боже мой! Как глянешь кругом – те хороши, а те еще лучше, а те еще чудесней... И я забываю все на свете, и снова рисую цветы. Не гневайтесь на меня, мои близкие и далекие друзья, что я рисую цветы, ведь из цветов картины красивые». Наполненные светом и солнцем, играющие жизнерадостными красками, картины Билокур продолжают очаровывать зрителей, порождать в них благодарное чувство к художнице.
<span> Золото добувають із землі, а знання – із книг.</span>
Сьогодні ми не знаємо хто написав першу книжку, як вона називалася. Книга – унікальне, феноменальне творіння людства. Ми не можемо уявити своє життя без книги. Книги – наші постійні супутники. Книга – джерело знань для школяра, студента, кожної людини. Книга – наш найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для школяра, і для зрілого, досвідченого мужа. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить; хто багато читає, той багато знає.
<span>Скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? Цього ніхто не знає. Читати потрібно все життя. Вік живи, вік учись. </span>
<span>Читають книги навчаючись, здобуваючи знання, читають і в час відпочинку. </span>
<span>Любов до книги з дитинства і продовжується все життя. Гарну книжку часто читаємо багато разів і кожен раз знаходимо в ній щось нове, цікаве, вражаюче. Такими книгами є Біблія, “Кобзар” Тараса Шевченка та багато інших – вони ніколи не старіють, не надоїдають. Вони – наші найперші порадники, друзі. Багато людей вважають книгу найкращим подарунком. </span>
<span>Отож, шануймо, бережімо, читаймо книги, бо у них мудрість, розум, знання людства, які створювалися впродовж тисячоліть. Книга – найбільший винахід людства. </span>
<span>Ким бути? Яким бути? На ці запитання дають відповідь книги. </span>
<span>Книга відкриває світ пізнання й сходження до одвічних життєдайних джерел цивілізації. Книги дарують нам цілющі зерна знань. Вони спонукають до творчого пошуку, прекрасних знахідок і відкриттів. </span>
За всіх часів люди славили книгу. Як її тільки не називали: і джерелом мудрості, і цілителькою душі, сонячним сяйвом і рікою, що живить Всесвіт. Книга завжди ототожнювалась із світлом, яке, незважаючи ні на що, намагались загасити варвари, знищуючи книжкові скарби. Книга і сьогодні – важливе джерело знань.