На подвірї була чудова погода ,небо було синє-синє немов чудове джерело чистої води
Земля – це наш рідний дім. Тому зв’язок людини з природою, безумовно, особливий. На цій землі зросли наші прадіди й діди, батьки, брати та сестри. Це наше багатство, яке століттями оберігали й боронили. Тоді розуміли, що на любов земля обов’язково відповість взаємністю. Та за вікном двадцять перше століття – час нанотехнологій і кам’яних джунглів. З приходом таких змін у природі втратилася певна рівновага. Людина відчула себе хазяїном, паном і навіть володарем Всесвіту. Вона знає, що добре, а що погано. Проте не все так просто. На порозі стала екологічна катастрофа. Забруднення водойм, вирубка лісів, викиди токсичних речовин у повітря – це найменший перелік проблем, які з року в рік накривають Землю. Безвідповідальність людей вражає. Вона вже призвела до Чорнобильської катастрофи. А що далі? Скалічена земля, скалічені долі. Куди не глянь – занедбані села, вирубки, болота на місцях, де колись протікали могутні ріки. Все змінилося. Люди поступово перетворюються в роботів. Усі живуть за принципом: моя хата з краю. Аби тільки не чіпали. А свою байдужість перед природою пояснюють постійною зайнятістю. Прикро, що обурюються тільки тоді, коли змінити нічого не можна, коли вже край. Але невже не видно, як природа просить про допомогу? Вона хоче дарувати нам свою любов, ніжність, тепло. Вона хоче знову усміхатися на повні груди і не відкашлювати шкідливі речовини. Невже потрібно знищити, щоб потім знову довелося відроджувати? Треба почати зміни з себе, з кожного. Варто переглянути своє ставлення до матінки-землі, бо іншого такого шансу вона нам не дасть.
Важко уявити собі сучасну людину, яка живе поза суспільством. Кожному хочеться бути затребуваним, почутим, зрозумілим. Які б матеріальні блага не манили людину, все-таки найвищою цінністю залишається визнання суспільством його потрібності. Коли втрачається відчуття корисності та потрібності своєї праці, будь то навчання, фізичної або інтелектуальної діяльності, людина втрачає сенс життя. Відчувати себе впевненим і значущим допомагає родина. Здавалося б, такий маленький замкнутий колектив, а яку основоположну роль він відіграє в долі кожної людини. Саме сім’я формує ті цінності, які визначають майбутнє людини. Саме сім’я вселяє впевненість, що ти не самотній, що в тебе вистачить сил і терпіння для вирішення будь-яких проблем. Саме сім’я виховує ставлення до суспільства, до країни, в якій ти живеш. Що додає сили сім’ї, що допомагає вистояти у важкій життєвій ситуації, підставити плече кожному члену своєї родини? Звичайно, впевненість у завтрашньому дні, переконаність у тому, що шлях, обраний країною вірний, а сім’я – є основа для розвитку і процвітання. Якщо кожна окрема людина відчуває причетність до долі своєї Батьківщини, то встановлюється тісний і незримий зв’язок, який сприяє процвітанню і благополуччю країни. Зв’язок цей має бути обопільним. Кожна людина повинна відчувати підтримку своєї сім’ї з боку держави, але й країна повинна бути впевнена, що її громадяни живуть в оточенні міцної та надійної сім’ї, яка завжди буде опорою в будь-яких починаннях.Політика моєї країни щодо сім’ї сьогодні дає мені всі підстави з упевненістю дивитися в завтрашній день. Турбота держави про дітей, про багатодітні сім’ї, про молодих батьків, про пенсіонерів і про багато іншого, переконують у тому, що соціальні програми в нашій країні сьогодні є пріоритетними напрямками по відношенню до багатьох інших напрямків державної діяльності. Але навіть не тільки це вселяє впевненість у завтрашньому дні. Адже майбутнє моєї сім’ї залежить не тільки від матеріального благополуччя, а багато в чому і від сприятливого клімату в суспільстві. Впевненість у завтрашньому дні моєї сім’ї безпосередньо залежить від становища України у світовій політиці, від того які цінності вона буде захищати і виховувати у своїх громадянах.
Сивашський, Криво-різький, Парижський,Бутапештський, Полісський
