плохо видно! Тебе что именно помочь всё?Или только текст придумать?!
В кнеге написано что да, но я не думаю что это так.
Центром нашого твору будуть воїни-герої поеми Гомера «Іліада». У страшному двобої зіштовхнулись грецькі війська та військо троянців. Війна немилосердно справляє свої криваві бенкети. Багато невимовної жорстокості, невиправданого гніву, немилосердності.Жорстокий час — жорстокі люди. Неможливо без здригання спостерігати, як річками ллється кров, як тисячами гинуть люди. Ореол трагізму оповиває голови майже всіх учасників Троянської війни: ніхто не знає, коли прийде його смертний час, але кожен до нього щохвилини готовий
Головний герой оповідання — білий кінь Шептало, який працює на одному з господарств, виконуючи разом з іншими кіньми важку й обридлу щоденну роботу, і терпляче зносить удари батогом від конюха Степана та хлопця-підпаска. Шептало згадує, як колись його, молодого й гордого, «зломили», осідлали люди, примусивши працювати на себе.
Колись давно природний розум підказав йому, що треба лише вдавати «покірного і роботящого» і що «розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки»
І ось одного разу, обурений брутальністю конюха і підпаска, Шептало «як ніколи досі, відчув свою неволю» і вирвався з чіпких рук хлопця. До пізньої ночі бігав кінь по лугах і яругах, насолоджуючись волею, яка «пахла живою вільгістю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна». Ще ніколи не бігалось йому так легко. Стомившись, він упав на спину і качався по м’який траві, подався до річки — попив води і скупався. Стоячи у воді, він «побачив у водянім дзеркалі себе — незвично білого, аж до щему в очах». Гірка правда відкрилася Шепталові. Це тепер, змивши із себе пил і бруд, він знову став білим красенем, а там, у стайні, був «бруднувато-сірим, попелястим» і звичайним, як усі.
Білий кінь Шептало — це алегорія. У цьому образі автор зображує непересічну людину, яка не хоче приймати рабську долю, бути «як усі», опирається «сірій» буденності, але зазнає поразки у цій боротьбі. Письменник хотів показати, як під впливом повсякденного життя і суспільних умов яскрава, але слабка людська особистість втрачає, індивідуальність, зраджує свої мрії, пристосовується до оточення. Вона усе життя перебуває у стані внутрішнього роздвоєння, суперечки між розумом і серцем. Це якнайкраще доводять останні рядки оповідання. Білий кінь, повернувшись додому, не зміг потрапити на подвір’я, що для нього вже було зачинене, і тоді він «скільки зміг, просунув голову між двох жердин та й собі задрімав…»
Блокадой принято называть военные действия, происходящие по принципу окружения вражеского войска с целью взятия людей в плен или же уничтожения. Во времена Великой Отечественной войны от блокады немецких войск пострадал именно город Ленинград. Немецко-фашистские захватчики выбрали именно этот величественный город потому, что он имел довольно большое значение в плане политики.В 1941 году, 30 числа, августа-месяца, все пути, по которым поезда могли проехать из городов Советского Союза в Ленинград, были разрушены. Позже, 8 сентября, к Ленинграду вообще невозможно было пробраться сухопутно. Так, именно этот день знаменуется началом Великой Блокады Ленинграда.Люди были не готовы к такому трагическому и опасному происшествию: у них почти не было дополнительных запасов провизии, к тому же, осенью 41-го холода начались очень рано. Тысячи ленинградский жителей погибало от голода и холода. Доставлять хотя бы небольшое количество продовольственных запасов из других, близ лежащих городов, стало возможным лишь, когда Ладога покрылась толстым слоем льда. Этот опасный ледяной пусть ленинградцы называли «Дорога Жизни» — примерно 500 тысяч пленников блокады смогли эвакуироваться по ледовому ладожскому пути и покинуть блокадный Ленинград.Но, несмотря на тяжелые условия жителей осаженного города, Верховный Главнокомандующий Жуков приказывал русским солдатам сражаться за родной город до последнего. Гитлер, в свою очередь, не желавший терпеть в своей армии потери немецких солдат, приказал начать осаду несчастного города. Ленинград подвергся многочисленным бомбежкам, множество людей погибло от снарядов, другая половина – от тяжелых зимних холодов и голода. Водоснабжение города было разрушено, у ленинградцев не было чистой воды и еды, они питались всем, что найдут и утоляли жажду прямо из реки Невы.Как бы ни были ужасны условия граждан Ленинграда, они все равно оборонялись. Множество людей трудилось на предприятиях, изготавливая боеприпасы, чтобы отстоять, отвоевать свой родной город. И, к счастью для всего российского человечества, им это удалось. Ровно 24 января, в 1944году всеми своими силами фронт Ленинграда совершил прорыв блокады.<span>Это ужасное событие длилось 871 день. Все эти дни русский народ, оказавшийся в осаде, несмотря на боль, голод и страдания, старался оставаться сильным, мужественным и сплоченным. Блокада Ленинграда немецко-фашистскими захватчиками вошла в историю как одно из самых страшных и разрушительных военных событий в мире.Тяжело перенести такое.</span>