З. Б. цими словами хотів передати, що не зважаючи на те що відбувається вони будуть по справжньому сильні тоді, коли будуть дружні, згуртовані.
П'ятий подвиг — очищення Авгієвих стаєнь. <span>Еврисфей розгубився, бо, що б він не загадав — Геракл усе виконував. І тут йому на допомогу прийшла злопам'ятна Гера, яка підказала діяння не лише нездійсненне, а й принизливе навіть для звичайної людини... Цар Еліди Авгій дуже любив коней і мав їх незліченну кількість. Але його стайні були такі брудні, що розчистити їх було неможливо. Звідси походить крилатий вислів «авгієві стайні». Так кажуть про щось надзвичайно занедбане, що годі впорядкувати. А хитрий Авгій ще й поставив умову, аби стайні були вичищені впродовж одного дня! Геракл попередньо домовився з ним, що в разі виконання цих умов забере десяту частину його табунів, і пішов працювати. Слуги доповіли цареві про дивну поведінку чужинця, який навіть не підійшов до стаєнь, а копирсався собі в землі неподалік від них. Проте Геракл уже все продумав. Він вирив канали від бурхливих річок Алфея і Пенея аж до огорожі занедбаних стаєнь. Та Авгій про це не здогадувався, і, коли з'явилися перші промені вечірнього сонця, став смакувати перемогу над Гераклом і потирати руки від задоволення. Саме тоді герой закінчив риття каналів і розламав стіну, що оточувала стайні, спрямувавши туди воду двох рік. Бурхливий потік вимив усе ще до заходу сонця, і перед розгубленим Авгієм стайні засяяли чистотою. Геракл вкотре переміг, продемонструвавши цього разу не лише фізичну силу, а й неабиякий розум. Проте Авгій, дізнавшись, що Геракл діяв за завданням Еврисфея, не дав йому жодного коня. А Еврисфей не зарахував цей подвиг Гераклові, бо той працював не безкорисливо, а за винагороду. </span>
ПОПРОБУЙ ЭТО...НО Я НЕ УВЕРЕН.Шмелева создается, прежде всего, благодаря тому, что оно ведется то первого лица; глаголы-сказуемые, относящиеся к «я» рассказчика, употреблены в настоящем времени («вижу я», «помню», «гоняюсь», «я рассматриваю»,«я прижимаю» и др.). Автор часто использует безличные конструкции: «Бывало, ждешь звезды, протрешь все окна», «звон услышишь» и т.д. Способствует этому и обращение автора к сказу – особому типу повествования, который предполагает имитацию звучащей, произносимой речи. «Детский» сказ передает впечатления ребенка от каждого нового момента бытия, воспринимаемого в звуке, цвете, запахе. Богатство речевых средств, передающих разнообразные чувственные ощущения, взаимодействует с богатством бытовых деталей, воссоздающих образ старой Москвы. Все это и создает у читателя «чувство включенности» в художественную ткань романа «Лето Господне».
Это кому как, у каждого своя идея.
