Звичайнісінького теплого літнього вечора загралась я у дворі з друзями так довго, що вже й зірки на небі з'явились. Та саме вони нас і цікавили. Зручно вмостившись на лавці, ми зачаровано спостерігали за тим, що діється в небі.Там було фантастично красиво: зірочки перемигувались, спалахували різними кольорами і навіть рухались, ніби грали у піжмурки. А може це рухаються космічні кораблі з інших планет? Отак ми сиділи, задерши голови, розглядали небо і мріяли про космічну мандрівку...<span>Коли це зненацька одна яскрава кулька в небі почала стрімко збільшуватись. Це означало, що вона наближається до Землі. І яким же було наше здивування, коли та куля приземлилась просто у нашому дворі! Вона лежала у дитячій пісочниці - велика золотиста та сяюча. Ми трошки злякалися і дивились на все, що відбувається, затамувавши подих. Потім сталось дивовижне — куля розкрилась шістьма пелюстками, наче квітка! Всередині кулі-квітки ми побачили великий екран, на якому світилося слово «ПРИВІТ!» різними мовами. Зрозумівши, що з нами хочуть познайомитись, ми помаленьку наблизились до пісочниці. Всередині кулі, біля екрану, ми побачили кнопки з літерами — клавіатуру. Насмілившись, я швидко натиснула шість кнопочок: «П», «Р», «И», «В», «І», «Т». Екран погаснув, а за мить на ньому з'явився напис: «ВАС ВІТАЮТЬ ЖИТЕЛІ ПЛАНЕТИ РОМАШКА!» Клацаючи по різнокольоровим кнопкам, ми почали жваво спілкуватись. Прибульці також показали на екрані чудові краєвиди своєї планети, яка була заселена квітами, що вміють розмовляти віршами. Ось один з них:</span>Діти — діти,Ви, як квіти!Таня — маленька,Голівка біленька.Оля — чорнява,А Жанна — русява!Ми ще довго перемовлялись, римували та сміялися. А наші матусі вже кликали нас додому. Ось чарівна куля зачинилась і плавно полинула у темінь нічного неба. Радісні та збентежені ми розійшлись по домівках.А на ранок весь наш двір розцвів фантастичним килимом із ромашок! Не вірите? Вони ще й дотепер кожного літа квітують у моєму дворі.<span>
</span>
Червона калина, битий шлях, сизий орел, закувала зозуля, синє море, широкий степ, ясний сокіл.
Якийсь вітер низький <span>жене стебла соломи </span><span>понад глибокі стежки, </span>повні утоми. В дні, прожиті печально і просто,все було як незайманий сніг. Мені наснилася криниця, водою сповнена до краю. Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі. Та не однаково мені, як Україну злії люде присплять, лукаві, і в огні її, окраденою, збудять. Наснились сині проліски мені, і я, щаслива плакала вві сні. Тут ніжна осінь, мрійна та м'яка, на кольори багата, розмаїта.
Батько сидів з веслом на кормі<span> —. </span>веселий і <span>дужий.
</span>
Мати и батько если это мама и папа то вот мама и папа пошли в магазин и купили колбасу и молоко
