Її розповідь була гарна й сумна водночас.Оленка розповіла, що дідусь Василь втратив свою руку , коли рятував свого молодшого братика від пожежі. Кілька десятків років тому, будинок , де жив дідусь, спалахнув, внаслідок короткого замикання. В цей час там був малий Максим, що грався іграшками.А Василь Іванович вийшов за хлібом до магазину, а коли прийшов , то побачив велике скупчення людей і густу завісу сірого диму перед його будинком. І він, згадавши , що вдома залишився брат, кинувся рятувати Максима, проте отримав безліч опіків,а ліву руку довелося ампутувати.Певно, нелегко йому довелося.Зате , Василь Іванович й Максим Іванович залишилися вірними друзями й до сьогодні.А дідусь саме чекає на приїзд брата.Цю історію він сам їй розповів, коли дівчинка допомагала йому по господарству.
А я от сиджу зараз, і мене огортає водночас відчуття суму й гордості за те, що не врятували дудісеву руку і за те, що ще є на світі хоробрі , самовіддані люди , які не бояться ризикнути власним життям заради життя іншого.
Примітка.В кінці не дуже гарно вийшло . Можна було б написати про Велику Вітчизняну, проте, я вважаю, що це занадто банально.
<em>Я зустріла Івана Мозепа.Він дуже гарний.В нього є вусики! Русе волосся. Він високий на зріст.Він показав мені Запорізьку Січ.48 куреней. Я познайомився з козаками.Та старшинами.Потім був на Запорізькій раді! Їв їжу козаків!Говорив з ними. Мені це сподобалосб! А найдільше - спілкуватися з Мозепою!Він розповів про минуле.Про те як він перемагав в битвах. Яким він був мудрим та хоробрім! Іван дуже чесний та відкритий,я ще б хотів хочаб раз попасти в минуле!</em>
Укажіть, у якому рядку допущено орфографічну помилку.
д) вітряк, духмяний, різдв'яний, торф'яний, морквяний.
Настала весна. Вона радісно увірвалася в наше життя. Погода стала ясною та сонячною. Коли ми йдемо по вулиці сонячні промінчики приємно лоскочуть наше лице . Цікаво, а чи усі радіють приходу весни?
