"Сонце сходить,то й ніч близенько"-казала моя бабуся колись мені,коли я була маленька і це було у неї в селі.Я завжди її любили,а ці ніжні бабусині слова завжди згадувалися у мої голові,як найкращі спогади дитинства.
У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків.
-Доню,час лягати спати!-промовила я
-Мамо,я не хочу
-Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я
-Мамо,а сонечко теж рано лягає спати?
-Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям.
-Добре,мамо.До браніч.
-До браніч,сонечко.
Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.
<span>А – 8, Б – 6,В – 5, Г – 7, Ґ – 3, Д – 2, Е – 4, Є – 1</span>
Гарно - гарн - корінь,о - суф.Закінчення відсутнє,бо це прислівник,а він є незмінною частиною мови.
1)Зараз без п"ятнадцяти сім.
")Коли трапилася пожежа,він вибіг на вулицю в білизні.
3)Батьки пішли в гості,а діти залишилися самі.
4)За відсутності старости крупи його замінить хтось інший.Він прийшов у пів третього.