Як красиво в осінньому лісі! Дерева та кущі вбралися у різнобарвні шати: золотисто-жовтий, вишнево-червоний, темно-зелений. Серед строкатого листя чітко вирізняються чисто-чорні або сліпучо-білі стовбури. Кожне дерево має своє особливе вбрання, свої неповторні відтінки кольорів. Все залежить від його породи: ясен це чи береза тощо.
У сонячний день осіннє листя буквально світиться в променях! Сонце ще гріє, але повітря вже холодне, свіже та чисте. І якось незвично тихо осіннім днем в лісі.Тільки чути під ногами: «шур-шур». Це опале листя м'яко вкриває до весни висохлу та поруділу траву. Або ще один лист відірветься від гілки і майже без звуку опуститься вниз, до інших листочків.
Восени в лісі спокійно. Звірі поховалися: вони готуються до зими. Птахи кричать вже десь високо в небі. Вони збираються в зграї, щоб летіти на південь. У такі дні прогулянка лісом дуже заспокоює та приносить неабияке задоволення. Можна досхочу повалятися на пухкому листяному шарі, неначе на килимі, і навіть одяг залишиться чистим.
А якщо дощ пройшов, чи ще мрячить, то все одно буде добре пройтися лісом. Тільки треба вдягнутися тепліше, надіти гумові чоботи, щоб не замерзнути та не промочити ноги. І звичайно, варто взяти з собою кошик, а в супутники - людину, що розбирається в грибах. Адже осінь в лісі - грибна пора. Цих мовчазних, їстівних та поживних мешканців лісу потрібно шукати - вони ховаються під опалим листям, у моху.
Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=198#ixzz4O7fIsDTQ
У мудрої людини мудрість не в голові,а у серці.
Поля корень ми закинчиня<u /><em />
<span>Наші
батьки- це найдорожче.Якби не вони нас ні було б на цьому білому світі,ми повинні завдячювати нашим жмттям.</span>Тому
ми повинні допопомагати їм, атже за своє довге життя вони натрудяться і
вже не зможуть працювати так як колисьЦе не
єдина причина чому ми повинні допомагати старим батькам,
ми їх любимо дуже сильно і я не змогла(зміг) би не дбати
про них, вони виростять нас і ми повинні бути вдячні
за це і
дякувати їм що не росли в дит будинку.
Хмаронька- основа- хмароньк; корінь -Хмар, закінчення - а, суфікс - оньк