Прийшла осінь.<u> </u><em><u>Причаїлися гори, заворожені красою ще ніколи не бачених степів.</u></em> Ці гори осінь навіть прикрашала, вони здавалося були якісь могутні, по-справжньому осінні... Вже <em><u>сонце ставало кволе</u></em> <em><u>- осіннє</u></em>. Озера ставали вже не такими - <em><u>веселими, гарними, теплими</u></em>.
( те що виділено це відокремлені означення )<em />
Живе спокійно, як у Бога в пазусі.
Заліз кіт на сало та й кричить: "Мало!"
Пізно дідові до школи йти.
Своя біда гірше болить, як чужа.
Вовка таки до ліса тягне.
Пiдмет-мicяць,присудок- кинув i пiшов. означення-тi,додаток-пiдкови,дiдусевi-ковалю,собi.обставина-в дiброви.дiеприслiвниковий зворот-потемнiвши вiд жалю-обставина
Твір «Що таке гідність людини»
Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність?
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.
Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.
За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.<span>І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями<span> -а, -я </span>в називному відмінку однини: <span>ваг<u>а</u>, г<u>и</u>ря, маш<u>и</u>на, п<u>а</u>ртія, пр<u>а</u>ця; воєв<u>о</u>да, д<u>я</u>дя;, голов<u>а</u>, сирот<u>а</u>, уб<u>и</u>вця.</span></span><span>II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): <span>бік, в<u>е</u>летень, зав<u>о</u>д, край, м<u>а</u>йстер, тов<u>а</u>риш; б<u>а</u>тько, Дніпр<u>о</u>, Петр<u>о</u>; тат<u>у</u>ньо;</span></span><span>б) іменники середн. роду з закінченнями<span> -о, -е, -я </span>(крім іменників із суфіксами<span> -ат-, -ят-, -ен-</span> при відмінюванні): <span>вікн<u>о</u>, м<u>і</u>сто; м<u>о</u>ре, п<u>о</u>ле, пр<u>і</u>звище; вес<u>і</u>лля, житт<u>я</u>, знанн<u>я</u>;</span> також іменники із суфіксами згрубілості<span> -ище, -исько,</span> утворювані від іменників усіх родів: <span>вітр<u>и</u>ще</span> (від <span>в<u>і</u>тер</span>)<span>, дівч<u>и</u>сько</span> (від <span>дівч<u>а</u></span>)<span>, свекр<u>у</u>шисько</span>(від <span>свекр<u>у</u>ха</span>).</span><span>IIІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: <span>вість, люб<u>о</u>в, міць, річ, р<u>о</u>зкіш, сіль, тінь,</span> а також слово <span>м<u>а</u>ти,</span> в якому при відмінюванні з’являється суфікс<span> -ер-.</span></span><span>IV відміна: іменники середн. роду:</span><span>а) з закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат, -ят: <span>гус<u>я</u> (гус<u>я</u>ти), дівч<u>а</u> (дівч<u>а</u>ти), лош<u>а</u> (лош<u>а</u>ти), тел<u>я</u> (тел<u>я</u>ти);</span></span><span>б) з закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): <span>ім’<u>я</u> (<u>і</u>мені), пл<u>е</u>м’я (пл<u>е</u>мені).</span></span>