-Привет,Маша, ты завтра пойдешь в школу?
-Привет, Кать, конечно пойду.
-А какие на завтра задали уроки?
-Назавтра задали русский № 36, параграф 15 учить и историю параграф 18.
-Спасибо.
-Пожалуйста.
-А ты уже написала сочинение на тему " Наш класс"?
-Да, написала. А ты?
-Нет ещё. Я только собираюсь.
- Ну ладно. Пока. Удачи в написании сочинения.
-Пока. Спасибо.
Вінагровський . Він найчастіше у своїх поезіях поєднував зорові і слуі слухові образи
Он был - Ленивый, не опрятный, добрый, дружелюбный его не любили родители.
Мені подобається поезія Ліни Костенко. Мама часто читає напам'ять уривки з її творів. Я бачила по телевізору зустрічі Ліни Костенко з читачами. Зали були і переповнені. Звичайна, щира, привітна жінка, а які незвичайні твори пише! Незвичайність самої поетеси полягає у тому, що кожен її вірш пробуджує фантазію і прагнення осмислити прочитане.
Коли я вперше прочитала вірш "Кольорові миші", мені приснилися ті кольорові миші. Приснився суд і тиха, незвичайна дівчинка Анна. Вона вміє сіру буденність перетворювати на казку. Дорослі цього не розуміють, а от діти, які ще не втратили здатність жити своїми фантазіями, добре розуміють Анну. Тому й лежать яскраві мертві іграшки нікому не потрібні. Набагато цікавіше розбудити свою фантазію і дмухнути на опале листя клена, щоб уявити собі, як воно ожило і перетворилося на кольорову мишку або кота. Однак не це стало причиною позову до суду. Анну судили за незвичайність і неповторність, за те, що вирізнилася із сірої маси позбавлених фантазії людей. Сама Ліна Костенко не раз була в подібній ситуації. Але, судячи з її поезії, вона мужня і талановита жінка. Вона — особистість не лише в літературі, а й у житті.
<span>Є такі місця, які являють собою справжні осередки культури і ніщо інше. Одним з найбільш важливих таких місць, безумовно, є театр, з цим напевно погодиться багато людей. Люди любили театр завжди, тому що саме там можна подивитися цікаві постановки, захопитися грою акторів і, звичайно ж, дізнатися багато нового і надзвичайно корисного. Втім, варто відзначити, що популярність театру ніколи не була однаковою. В різний час, історичні відрізки, він ставав більш або менш популярним, переживаючи, таким чином, певні періоди розквіту і занепаду. І нині цей період навряд чи можна назвати періодом розквіту.</span>
