Сьогодні вночі випав перший сніг. Я була безмежно рада цьму прекрасному видовищу. Але коли я встала і вибігла на вулицю він майже весь розтанув і де-де виступали купки снігу. І я на радощах почала ліпити сніговика. Побачивши це мама почала сваритися на мене . Хоча вона добре знала це відчуття,коли ти в захваті ,тебе переповнюють емоції, ти не можеш всидіти на місці. Я стрімголов побігла тепліше одягнутися, але через 10 хвилин я побачила ці сумні, нудні, зовсім не цікаві калюжі. Згодом виявилося ,що тільки я бачила цей сніг. Мені так сумно що це все було протягом короткого часу. Але я ніколи не забуду ці відчуття.
Ответ:
Батьки -це найближчі люди які можуть тільки існувати для нас у цілому світі.Вони подарували нам життя піклуються про нас оберігають.Ніхто не може нам замінити їх.Часто ми не цінуємо наших батьків їхню турботу думаємо що це їхні обовязки піклуватися про нас.Але багато дітей які ніколи не знали своїх батьків які їх покинули або померли і вони віддали б усе щоб їх побачити.А уявіть собі шо ваші батьки зникли їх просто немає.Що ви тоді відчуватимете. Ось бачите вони є для вас найціннішим у світі. Отож кожного разу коли ображаєтеся на них подумайте щоб сталося якби їх небуло.
Мій дім-моя фортеця. Цим небагатослівним висловлюванням ми маємо на увазі, величезний сенс. Коли ти в малому віці, ти не бажаєш жити за законами сім’ї. Але, подорослішавши, ти розумієш, що ці закони потрібні.
Це правила твоєї фортеці, твоєї родини, твого будинку. У кожній родині мають місце існування ті чи інші закони, свої традиції. Ти ростеш, виховувати у своїй родині, біля своїх батьків, брата, сестри, з їх допомогою ти отримуєш нове світосприйняття, по-новому сприймаєш все, що відбувається. Бачиш першу мамину посмішку, посмішку щастя.
У сім’ї, ти, любиш і ненавидиш, ненавидиш і любиш. Коли стаєш підлітком починаєш не любити, старшого брата і сестру. Минає півроку, і все знову по-старому. Ти знову їх любиш і скрізь і завжди з ними.
Потім років через 7-8 ти йдеш зі свого будинку, летиш з гнізда, де ти виріс. І, здається, ти радий цьому. Але проходить рік, другий і все ж тебе знову тягне в той старенький будиночок, до батьків.
Де ти жив до цього і де ти виріс, але змінити вже нічого не можна. Сім’я-це святе. У цьому будинку ти виріс, зробив перші кроки, сказав перше слово. І ти повинен і зобов’язаний, любити і поважати свою сім’ю, батьків. Так як саме їм ти зобов’язаний своїм життям.
Твій дім-це твоя фортеця і ти повинен його захищати
не варитиь баняк--------- --харашо варить голова
