- Маріє Михайлівно, добрий день!
- Добридень, Наталочко!
- Маріє Михайлівно, а яку пісню ми будемо сьогодні розучувати?
- Будете співати хором українську народну пісню «Ой ходила дівчина бережком».
- А можна мені поки що слова пісні повчити, ще ж не всі хористи зібралися?
- Звичайно, візьми відразу аркуш з текстом.
- Яка ж мелодійна пісенька: «Ой ходила дівчина бережком, заганяла селезня батіжком...»!
- Слова так і просяться, щоб їх заспівали, так?
- Так, Маріє Михайлівно. А які ніжні, красиві вирази: «дударику», «горенько та печаль»....
- Недарма, кажуть, Наталочко, що українська мова співуча та солов’їна.
- А які веселі рими: «Була а мене дівчина Орися, тоді в мене сі
кучері вилися! Була в мене дівчина Варвара, то вона мені сі кучері
порвала!». Ха-ха, так йому й треба! Я хочу спробувати це проспівати!
<span> - Ну от зараз зберуться всі хористи, так і заспіваєте весело цю пісню!</span>
"Я люблю літо. Люблю його жителів: птахів,комах,звірів.Люблю канікули. Люблю відпочивати на природі.Але нажаль на нього ще довго чекати."
Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.
Високий ступінь відповідальності, з цього випливають висновки, документ складений правильно
Споріднені (або спільнокореневі) слова: такі що мають спільну частину – корінь
Розквіт - розквітає, розквітлий, квітучий, квітник...
