Призначення кожної людини-жити заради інших,допомагати іншим.
«Неймовірні пригоди Івана Сили» образ Івана О. Гаврош у своєму творі «Неймовірні пригоди Івана Сили» розповідає про українського силача та борця, що був визнаний найсильнішою людиною нашої планети. Іван втілює в собі риси благородної людини, що спроможна заступитися за того, хто цього потребує. Так, перебуваючи на вокзалі, він допоміг злодію, який видався йому німим, врятувавши чоловіка від привселюдного побиття. Звичайно, злодій згодом виявився зовсім не німим, проте таким вчинком Іван показав свою добродушність. І дуже прикро, коли поряд із благродством співіснує неправда та зажерливість. Іван Сила — бу досить сильним ще з дитинства. Так, батько відправив парубка з дому, бо родина була многодітна, а хлопець їв за чотирьох. Настільки талановитий від природи хлопець не зміг не звернути на себе увагу видатних тренерів, так Іван опинився серед чемпіонів. Проте його сила — це й заслуга щоденної праці та тренувань. Жодна людина не спромоглася б досягти висот, якби не кропітка робота над собою та власним тілом. Щирий, завзятий і чесний хлопець не раз потрапляв у дивні та неприємні історії, проте кожно разу знаходив достойне розв’язання кожної зі своїх проблем. Він завжди залишався доброю, чесною та щирою людиною.
<span>Жила в лісі білка.Одна сім'я прийшла в ліс і побачили білочку.Вона була руда,у неї був пухнасте хутро.Сім'ї сподобалася білка.Хлопчик вдавався до неї коли міг і приносив їжі.Потім йому захотілося її забрати до себе додому.</span>
Жило було собi тигреня. Воно було Дуже миле й гарненьке. Любило гратися та ïcти м'ясо. I ось одного разу його батьки сказали, що вiн вже доволi самостiйний для того, щоб ходити на полювання з батьком. Й ось настав той самий день. Тигреня та його тато пiшли на полювання разом. Коли ж вони повернулися тигренятку дуже сподобалося ходити на полювання. Та с тих самих пiр маленьке тигреня ходило на полювання з батьком й нiколи не поверталося без здобичi (Конец)
Там чудеса.
Одного разу на канікулах зі мною сталося що - щось дивне. Я вдома робив уроки і раптом почув, що хтось - то гортає старі книги в підвалі. Я підійшов до дверей, відчинив їх і нічого не побачив. Але раптом загорілися свічки, і я побачив старовинну двері. Так я потрапив у казкову зелену країну з казковими героями. Я побачив бременських музикантів, кота в чоботях, який гуляє зі своїм господарем, червону шапочку зі своею бабусею. Я пішов стежкою і побачив великий палац. Тут - то і виявилася чарівна книга, на якій було написано «Література». Раптом вона заговорила зі мною: - Здрастуй, хлопчик. - Здрастуй, книга, - відповів я. - Ти знаєш, чому ти сюди потрапив? - Ні, не знаю. - А потрапив ти сюди тому, що домашнє завдання з літератури не зробив. Зараз я тобі розповім багато цікавого. <span>Я довго слухав Літературу і зрозумів, що потрібно багато читати, щоб бути освіченою людиною. І, коли я повернувся додому, то ніколи не забував робити уроки з літератури.</span>