У монолозі йдеться, я думаю, про життя і смерті. "Бути чи не бути" для Гамлета - це жити чи ні. Жити таким життям, яким живуть в Данії, він не може і не хоче. Це для нього духовна смерть. Тому більш чесним він вважає смерть фізичну, яка є формою протесту проти брехливих законів світу. Я вважаю, "бути" - значить вести боротьбу тут, на землі, щоб не терпіти "гніт вельможі, зверхника зневага, влади свавілля", а "не бути» - це відмовитися від боротьби, "скоритися долі, і біль від гострих стріл її терпіти ". Гамлет вибирає "бути", що означає взяти на себе відповідальність за світове зло, за всі недосконалості і страждання людей на землі. Гостро відчуваючи свою самотність, усвідомлюючи своє безсилля, він все ж таки кидається в бій і гине, як борець, заповідаючи нам зразок поведінки людини. Отже, дивлячись на Гамлета, ми повинні боротися зі злом, в якому б вигляді воно не було. Учитель. Так, Господь дає волю людині, і вона вибирає свій шлях на землі. У Біблії, глава 1:27, йдеться: "Це даю тобі життя і смерть. Вибирай, що хочеш ". Я думаю, що кожен з вас обере собі життя, щоб своїми справами тут, на землі, заслужити Вічність у Бога і вдячність нащадків. На мою думку, Гамлет і Офелія - зовсім різні люди. Бунтівна душа Гамлета не знайде в ній опору і підтримки. Наївна Офелія просто не розуміє його, як не знає і не розуміє самого життя. Я підтримую таку думку, так як коли любиш, готовий жертвувати навіть життям, як це зробила відома нам героїня Джульєтта. Вислухавши наказ батька, Офелія кориться йому, тим самим зраджуючи коханого. Ми говорили на попередніх уроках, що вона жертва батьківського виховання і етикету, але я не погоджуюся з цим, так як Офелія живе ніби з закритими очима, вона могла піти наперекір і бути щасливою з Гамлетом, якби підтримала його. А я підтримую і не засуджую Гамлета, коли він говорить: "Не вір нікому, йди в черниці". Гамлет у всьому розчарувався, а тут ще й зрада коханої. Але Гамлет, як істинний гуманіст і християнин, бажає вберегти улюблену від пліток світу, гріха, радить йти в черниці, в монастир, під захист Божу. "Коли б ти навіть була цнотлива, як лід, і чиста, як сніг, однак не втечеш від поговору", - говорить він як застереження. Я погоджуюся з вашими думками, тому що людина має високу місію в житті - самостійно приймати рішення, тим паче відстоювати правильні власні судження. У словах Гамлета ми чуємо відгомін голосу самого Шекспіра. Цей образ - рупор письменника гуманіста, якого хвилюють ті ж проблеми, і він намагається знайти відповідь. У тому, щоб творити добро, бути вірним у всьому, боротися за свою любов, цінувати дружбу, людську гідність, цінувати саме життя і знайти своє місце в ній, боротися зі злом, зрадою, ницістю, які ведуть до смерті. У всі часи і в різні епохи між добром і злом точилася непримиренна боротьба. Вона і народжувала борців за ідеали честі, добра. На прикладі головного героя ми вчимося шукати істину: рости духовно, ставати мудрішими, шукати свою дорогу, йти нею до мети, долаючи різні перешкоди і терни, щоб довести самому собі і оточуючим, на що ти здатний. Чотири століття трагедія "Гамлет" служить людству дзеркалом, в якому кожна епоха бачить своє неповторне обличчя. Щоразу зображення змінюються, відображаючи дух свого покоління. Тому трагедія не сходить зі сцен театрів світу, кіно і телеекранів. Я думаю, сенс життя полягає в боротьбі. Вислухавши думки своїх товаришів, я змінила, свою точку зору на протилежну. Я думала, що Гамлет - людина нерішуча, так як довго йде до помсти. Наприклад, думав, чи варто людину позбавляти життя, не переконавшись у його злочині. Отже, я думаю, - ми повинні в своєму рішенні бути розважливими у всьому.
Слова «не упущу свою жар-птицю» говорять, коли хочуть досягти успіху в чомусь. Здавна вважалося, що жар-птиця – рідкісна казкова птиця, яка приносить удачу. Для людини такою жар-птицею може бути велика мрія, поставлена мета, нелегке завдання. Їх досягнення чи вирішення теж приносить людині щастя
Коли я виросту, хочу бути майстром своєї справи, як мій батько. Стати професіоналом – це, можливо, і є моя жар-птиця. А щоб не упустити її в майбутньому, розумію вже сьогодні, що треба бути старанним та наполегливим учнем
Повесть А.С. Пушкина "Метель" входит в известный цикл "Повестей Белкина". В ней рассказывается история Марии Гавриловны - дочери богатого помещика. Когда она была семнадцатилетней девушкой, она влюбилась в соседа. Сосед тоже ее любил, но он был очень беден, родители девушки хотели ей более богатого жениха. Влюбленные решили обвенчаться тайно. Жених занялся приготовлениями, девушка вечером выехала в церковь, но началась метель, жених заблудился. Тут автор оставляет некую интригу, он не рассказывает, что случилось этой ночью в страшную метель. Через несколько лет, когда жених Марии Гавриловны скончался от ран, полученных в войне с французами, а отец ее умер, оставив богатое наследство, девушка познакомилась с новым кавалером и влюбилась в него. Кавалер, офицер, красавец Бурмин тоже влюбился в девушку, но никак не делал ей предложения. Мария Гавриловна отчаялась и вынудила его рассказать тайну. Оказалось, что несколько лет назад он попал ночью в метель в церковь и по ошибке обвенчался с какой-то девушкой, тут Мария Гавриловна очень обрадовалась, сказала, что это была она, Бурмин же обрадовался еще больше, потому что оказалось, что Мария Гавриловна - его законная жена. Мне очень понравилась эта повесть, потому что в ней есть загадка. Кроме того, история любви закончилась хорошо, без всяких трагедий, я люблю, когда все хорошо кончается. А еще в этой повести есть прекрасные описания русской природы, в частности ужасной метели. Такие метели нередки и сейчас в наших краях, недаром автор дал своей повести имя этого стихийного явления. Только я думаю, что он имел в виду не только метель, что кружила над землей этой зимней ночью, но и ту пургу, что царит в голове влюбленных людей.
Это просто невозможно. Могу конечно сказать. Алиса в первой книжке попадает в другую страну с мифическими существами , оссобено в ее приключении находится кот , который как бы подсказывает Алисе. Этой девочке придется пройти много испытаний , чтоб выбраться. А во второй книжке Алиса попадает в другую страну , которая полностью связана с шахматами.
Нет. Какое оправдание может быть?Он не имел права убивать невинных людей. Никакие обстоятельства не могут загладить убийство. Теория Раскольникова оказалась неправильной, доказывает это и то, что привела она его лишь к гибели. Единственный поступок, за который действительно можно уважать такого человека и уменьшить его вину - если этот человек действительно осознает , что сделал и поймёт свои ошибки. Пример - это искреннее раскаяние Раскольникова. Это действительно благородный поступок, который говорит всё-таки наличии совести.