<span>Саме такими садами милувалася художниця Катерина Білокур. Вона з раннього дитинства по-особливому сприймала красу навколишнього світу і дуже любила малювати. Жила художниця в бідній сільській сім'ї, де бракувало коштів, щоб придбати фарби. Катерина Білокур сама виготовляла фарби з природного матеріалу: бузини, буряка, сажі, хвої. Нині її картини відомі всьому світові. Вони зачаровують вже не одне покоління глядачів, тому що Катерина Білокур народилася в 1900 році і її творчість припадає на початок ХХ століття.</span>
Від самого початку життя схиляється над нами мама. Навіть підрісши, відчуваємо її постійну присутність поруч із собою.
Колискова… Скільки їх створив наш талановитий народ! Вони відрізняються від інших пісень глибиною батьківських почуттів, ніжністю і любов’ю. Саме вони ще з дитинства засівають душу дитини любов’ю. Під спів маминої пісні зростали майбутні поети і письменники, композитори і митці, хлібороби і робітники.
Не знайдеться, мабуть, на землі людини, яка б не чула колискової пісні.
Саме з колискової пісні народжується почуття прекрасного у будь-якій людині. У колисковій пісні чується рідна мова, її неповторність, краса і милозвучність. Найсвятіше для людини почуття — любов до Батьківщини — теж виходить з маминої колискової пісні.
Розсіяні по всьому світу українці в багатьох поколіннях бережуть свої пісні.
Під чарівні звуки колискової немовля одержує перші знання про свій народ, про його традиції, природу, чує рідну мову. Мамина колискова — це саме той оберіг, який захищає дітей від усього лихого.
І так хочеться, щоб завжди, усе життя мама співала нам пісні, щоб чулися її лагідні слова:
Ніч прийшла тихенька,
Спи, моя маленька…
«Думи мої, думи мої» аналіз вірша Жанр: громадянська лірика. Рік написання: 1839 Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників. Ідея: тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом. Основна думка: думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині. Образи-символи — «чорний орел» , «ворон» , «соловейко» Художні засоби «Думи мої, думи мої» Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами», «темнії ночі», «Дніпр широкий», «щиру правду» Порівняння: «привітаю, як діток», «Як та воля, що минулась,» Риторичні звернення: «Думи мої», «Квіти мої, діти!», «мої голуб’ята», «мої любі»; Метафора — «Серце рвалося, сміялось,», «лихо сміється». Історія написання «Думи мої, думи мої» Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, його ув’язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус. З 1849 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «захалявні книжечки» (1847–1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо ненависним був сам дух солдафонства, що чавунно печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. Поезія Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої…» і була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.