Більшість письменників у творах спираються на власний життєвий досвід, що зумовлює їхнє світосприйняття. З огляду на біографію письменника Олександра Гріна, сповнену поневірянь і бідності, його творчість здається чимось дивним. Загадковим, романтичним і чарівним постає в його зображенні світ. Тяжка дійсність не вбила мрії про світле і прекрасне. Грін завжди сподівався, що несподіване щастя прийде попри всі негаразди. Після тяжкої хвороби, не маючи ані грошей, ані власної домівки, він написав чарівну повість-казку «Пурпурові вітрила», сповнену любов'ю до життя, вірою в людей і всепереможну силу надії, здатної творити дива.
Піднесеність над буденним, мрія, надія і кохання — ось провідні теми його повісті. Нібито у головної героїні повісті-казки не було підстав сподіватися на краще: у Ассолі мати померла від злиднів, батько був змушений піти зі служби через те, що покарав мерзотника Меннерса, і заробляти виготовленням іграшок. Але на шляху дівчинки зустрівся старий збирач легенд і казок та подарував їй мрію про казкового принца, що приїде за нею на кораблі з пурпуровими вітрилами, і візьме «назавжди у блискучу країну, де сходить сонце і де зірки зійдуть з неба, щоб привітати тебе з прибуттям». Вразлива дівчинка повірила у цю обіцянку з такою силою, що врешті-решт ця мрія перетворилася на дійсність, хоча більшість мешканців Каперна вважали її напівбожевільною. В Ассолі наче жили дві особистості: «Одна була донька матроса, ремісника, що майструвала іграшки, друга — живий вірш, з усіма дивами його співзвуччя та образів, з таємницею сусідства слів, в усій взаємності їх тіней і світла, що падають одне на одне». Вона жила не буденністю, а мрією про кохання, «нам нелегко так зануритись у казку, їй було б не легше вийти з-під її влади та привабливості», — пише про Ассоль Грін.
Така відданість надії знайшла, нарешті, розуміння, і, хоча ніби нічого казкового не було в тому, що закоханий романтик Грей, дізнавшись про мрії дівчини, що справила на нього сильне враження своєю чистотою, гармонійністю та схожістю на «чарівне художнє полотно», купив пурпурову тканину для вітрил. Сама ситуація здіснення мрії є незвичайною та чарівною, але не нереальною: якщо одна людина кохає іншу, то в її змозі перетворити життя на казку, а таке бажання виникає лише тоді, коли кохання є справжнім, тим, що дарує, а не забирає усе собі. Та й Ассоль своєю відданістю, вірним чеканням, заслуговувала на кохання.
- Якщо не втрачати надії, будь-яка мрія може з часом здійснитися — стверджує нам своєю поетичною казкою письменник. Але для цього почуття мають бути глибокими, чистими і справжніми.
Усе можливе в цьому світі! Головне — вірити...
Глава 4.
Объяснить происходящее внятно, отец сыну не может по причине болезни. Проходит установленный судом аппеляционный срок и имение перестает быть собственностью Дубровских. Но Троекуров уже не рад содеянному. Его мучает совесть, и он едет к другу с намерением все исправить.
Увидев приехавшего Кирила Петровича, Дубровский отец начинает сильно нервничать и его парализует. Сын взбешен и выгоняет бывшего друга отца. Врач ничем не помог и барин умер.
Глава 5.
Как только прошли похороны Андрея Гавриловича Дубровского, в Кистеневке появились представители судебной комиссии, под руководством заседателя Шабашкина. Они собираются готовить бумаги, которые дадут право на имение Троекурову. Местные крестьяне отказываются выполнять волю суда. Назревает бунт. Владимир уговаривает собравшихся разойтись, и разрешает приехавшим переночевать в доме своих родителей.
Глава 6.
Ночью дом загорается и все, кто находится внутри, погибают. Кузнец специально заделывает все выходы, но никто и не стремится оказать им помощь.
<span><span /></span>
мастер отказалзя от творчества -сжёг роман, поэтому ему - только покой. Вообще в романе множество параллелей. Он довольно-таки схематичен даже в названии - "Мастер и Маргарита"- "творчество и любовь. и. т. д. Нужно читать не один раз тогда постепенно замысел Автора будет понятен.