Багато прикладів використання фантастики, як помічника автора в художній виразності, провідника його думки, знає світова література. Наприклад такі твори, як «Ніс» Гоголя, «Портрет Доріана Грея» Оскара Уальда, «Історія одного міста» Салтикова-Щедрина. Цей напрям в українській літературі започаткував Г.Ф.Квітка-Основ’яненко в повісті «Конотопська відьма».І насправді фантастичні, дивні події відбуваються в чудовому містечку Конотопі.То конотопський сотник пан Забрьоха наче птах літає під небесами, то не хоче тонути в річці Явдоха Зубиха, хоч на неї навісили двадцять пудів, то хорунжівна Олена підступно змінює своє рішення, то кудись поділися вікна та двері в хаті, не пускаючи до вінчання Микиту Уласовича. Ось до чого привело відьмовське чаклування!<span>Але не жахається, не сумує читач, упізнавши про такі страшні події, які були викликані потойбічними силами, бо інтонація і мова письменника залишаються глузливими і насмішкуватими. Приходять на розум слова Микити Уласовича про писаря Пістряка: «..Нехай, — каже, — чи не проспиться, бо він часто химери гонить…»</span>
Тарас був дуже винахідливий хлопчина. Він навіть ходив шукати залузні стовпи , які підперають небо та великі залізні ворота в які сонце заходить , як корови у хлів . Бентежний тому що старався бути найкращим т анавіть часткоово якимось особливим . Ніжний тому що він був спокійний , до своїх товаришів ставився дуже добре та виховано . Грізний тому що його заарештували за 3 срібні монети ,які вкрав не він а син його мачухи Степан .
Климко дуже рано втратив батьків,але він не був самотнім:дядько,шкільні друзі,сусіди.Він допомагав дядькові,був надійним товаришем,дуже уважно слухав і до нього тягнулись інші діти.Хлопчик дуже мріяв носити картуза з молоточками,як у дядька.Смерть єдиної рідної людини-дядька та знищення житла його не злякали.Він виявився сильнішими за війну.Він виявляє самотність,винахідливість і наполегливістю.Климко встиг стати справжнім дорослими чоловіком,що піклується про інших,відповідальним,самостійним,витривалими,міцним,які скеля.Він багато встигли за своє коротке життя,встигли зрозуміти і довести,що за будь-яких обставин потрібно залишатись людиною і цим переміг війну.
Є правдавні скарби, які намертво лежать у землі. Але є і живі
скарби, що передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До
таких скарбів належить і лірична пісня. Україну не можна уявити без
пісні. Скільки вона має чудових перлин-пісень - багатих, цікавих за
змістом і мистецькою формою. Ось одна з них - "Віє вітер на долину".
Глибоким смутком пройнята ця лірична пісня. У ній ідеться про дівчину,
яка вийшла заміж у чужий край. Але "з'ізджається рід до роду на любу
розмову". Брат запитує свою сестру, як їй живеться.
Ти, сестро, небого, Чи привикла там жити, Де ворогів много?
І лине сумна оповідь сестри, яка живе "поміж ворогами", "як у полі криниченька". Нелегке це життя, безрадісне, бо
... хто іде, а хто їде - Водиці нап'ється, А із мене, нещасної, Хто хоче сміється
Згадує вона вогник рідної хати і батьківський поріг, батька й матір,
радіного брата. І дівчина доходить висновку, що немає "роду рідного, як
брат сестриці" і кращих "над отця та неньку". Але така вже доля всіх дівчат: ставши дорослими, вони виходять заміж, і, за звичаєм, залишають рідну домівку.
Ой роде ж, мій роде, Ой роде ж мій милий, Розійшлися по Вкраїні, Як туманець синій
Та, на жаль, не всім щастить у подружньому житті. Часто-густо молоді
жінки стикаються із непорозумінням, грубістю свекора й свекрухи, інших
членів родини чоловіка. Тому й "ворогів много", як співається у цій
зворушливій, сумній пісні. І єдине, що зігріває молоду жінку, - це
згадки про свою колишню родину та сподівання на взаєморозуміння з
чоловіком, бо ж "нема в світі вірнішого та над дружиноньку". Адже тепер
тільки він може захистити її від лихослів'я та знущань. Чарівна, але водночас сумна, ця пісня давно стала улюбленою і полонить душу й серце багатьох поколоінь людей
Леся Українка та Ольга Кобилянська,<span>Михайла Коцюбинського та Василя Стефаника.-19 ст
</span>Володимира Винниченка,<span>Олександр Олесь (Кандиба)-20ст</span>