<span> В рассказе Бориса Шергина “Собирай по ягодке – наберешь кузовок” есть три пословицы:
<span>
1.“Работа любит не молодца, а незалежливого” - имеется в виду, что сколько бы талантлив ни был человек, пока не станет действовать, ничего у него не получится.
2.“Глаза страшатся, руки делают” - подразумевается, что работа кажется невыполнимой, неподъемной, не к сроку объемной, но стоит приняться и мало-помалу ладится работа.
3.<span>“Собирай по ягодке – наберешь кузовок” - значит, что нужно распределять силы и выдержать постоянство и последовательность в выполнении большой работы, а не браться в короткий срок за большую работу.</span></span></span>
Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан силою віддав заміж за нелюбого чоловіка. Щоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — Соломія разом з Остапом тікає за Дунай. Енергійна, вольова, дужа, вірна подруга Остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз допомагає Остапові в дорозі, рятує його з біди. Самовіддано бореться Соломія за життя Остапа: вона виводить його з плавнів, невтомно працює, щоб заробити собі й йому на проживання, продає свій одяг, щоб викупити Остапа в жовнірів. Найяскравіше виявився героїчний характер Соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Як і поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця». Трагічна доля Остапа і Соломії, їх поневіряння в Туреччині свідчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.
Перескажи самое главное как он шел домой что там с ним было