Алёша,был мальчик неособенный!Любил поиграть,пошутить,но когда Алёша получил конопляное зёрнышко то тогда он очень избаловался : перестал делать уроки думая что он не заглядывая в учебник знает его всегда,стал хвастливый и не интересный .Но когда Алёша потерял конопляное зёрнышко то тогда он понял какой он на самом деле.
он хотел отомстить ему побольнее и поэтому поселился в его доме, а отказался от своей мести так как влюбился в его дочь и он не хотел делать ей больно.
...узор. Это не складно, но тем не менее правильный ответ)
Удачи и хороших оценок!
Зів’яла ти в краю, заквітчанім весною,
Трояндо молода, бо линули в імлі
Від тебе юні дні, злотисті мотилі,
I спогадів черву лишали за собою.
Чому так світяться громадою ясною
Зірки, до польської обернені землі?
Чи то не погляд твій, в печалі, у жалі,
Сліди повипікав огненною сльозою?
О полько! Як і ти, я вмру на чужині.
Хай приязна рука мене хоч поховає!
Тут мандрівці ведуть розмови негучні,
І вчую я слова, що чув у ріднім краї,
Поет, складаючи тобі на честь пісні,
Побачить гроб і мій —для мене заспіває. Аналіз вірша
Сонет «Гробниця Потоцької» є своєрідною кульмінацією провідного для всіх чотирьох сонетів мотиву неволі дівчат-бранок ханського гарему і водночас підхоплює і розгортає символічний зміст образу фонтана із сонета «Бахчисарай».
Краплі джерельної води фонтана — це, за легендою, сльози прекрасної полонянки кримського хана Керім-Гірея — польки Марії Потоцької. Образ багатостраждальної бранки з сонета «Гробниця Потоцької» служить для ліричного героя циклу дзеркальним відображенням власних думок про своє життя на чужині.
Максим Рильський писав про цей сонет: «..."Могила Потоцької", в якій поет зв'язує думки про долю легендарної польки — долю, яка надихнула й Пушкіна ("Бахчисарайський фонтан"), — з думками про свою долю — це пристрасний вияв туги за рідною землею, рідною мовою, рідною піснею...
Тільки уява геніального поета могла створити такий образ: зорі, що палають на південному небі, — це сліди, випалені поглядом його землячки, які ведуть до вітчизни, куди їй не було вороття... як не судилося було повернутися на батьківщину й поетові».
Я подарютебе что-то очень хорошее,но вот что это будет,пока и сама не знаю.
Сижу вот,думаю,думаю,даже голова заболела.
Ты-моя любимая подруга,значит,и подарок должен тебе соответствовать.
Вспоминаю,что же ты любишь больше всего,кроме конфет и пирожных?
Ты любишь хорошие духи,красивые заколки,браслетики,но этого добра у тебя и так полно.
Значит,надо подарить что-то особенное!
Я надеваю красивое платье,на руку - новый браслетик,на пальчико -колечко,брызгаю на запястья новый паррфюм и иду к тебе на день рождения.
В руках у меня букет твоих любимых цветов-это мой подарок и плюс я сама-тоже подарок!