Да можно , потому что в конце волшебство, выдуманный мир автора. МЫ ДОЛЖНЫ МЕЧТАТЬ И ИСПОЛНЯТЬ МЕЧТЫ ДРУГИХ ЛЮДЕЙ. НАМ НУЖНО ДЕЛАТЬ ОКРУЖАЮЩИХ СЧАСТЛИВЫМИ
Я думаю что Печорина любят за то что он всё таки человек хоть и не путёвый.Он что то пытается сделать чем то помочь другой бы обиделся и перестал пытаться.
Остап і Андрій — сини головного героя повісті М. Гоголя «Тарас Бульба». Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися у Київській академії. Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорізьку Січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. За вдачею він був суворим, не прощав образ. Батькові на його глузування сказав: «За образу не подивлюся і не зважу ні на кого».
Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. Ніжнішим він був і до матері. Одного разу хлопець познайомився з прекрасною полячкою, хоч і одержав за це тумаків від її челяді.
Коли Тарас Бульба привіз своїх синів на Запорізьку Січ, «швидко обоє молодих козаків стали на добрім рахунку в козаків. …Жваво і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії — справа, за яку новачок приймався урочисто в козацькі кола».
Почався визвольний похід проти утисків пансько-шляхетської Польщі. «За один місяць змужніли й зовсім переродилися пташенята, що тільки-но оперилися, і стали чоловіками. Риси обличчя їх, у котрих до цього часу була видна якась юнацька м’якість, стали тепер грізними і сильними. А старому Тарасу любо було бачити, як обоє синів його були одними з перших».
Остапу ніби на роду був написаний шлях битв і подвигів. Він був хоробрим, розважливим і холоднокровним воїном, через це його як і мріяв батько, у битві під Дубно обрали курінним. Загинув мужній воїн, як герой, не промовивши й слова під тортурами ворогів.
Андрій спочатку теж «увесь поринув у чарівну музику куль і мечів». Він не вмів розраховувати й обдумувати в бою, летів напролом і часто творив чудеса військової майстерності. Та доля звела його знову з колишньою коханою полячкою, яка опинилася в осадному місті. Краса дівчини так полонила його, що він забув про все — і про батька, і про присягу, і про вітчизну. Це його й погубило. Андрій виступив у бою на боці поляків, проти своїх козаків-товаришів, і був покараний. Батько власноручно убив його за зраду, не дозволивши братові навіть поховати його по-християнськи. Так безглуздо загинула молода сила, козацький цвіт.
Були сини одного батька, та не одного характеру й не однакової долі. Тому й загинули — один патріотом, героєм на славу вітчизні, а другий — зрадником на власне безчестя й горе батька.
Хорей
вот тебе дружок хорей
На, лови его скорей.
Ямб
Про ямб написано не мало
Онегина прочти начало!
Дактиль
Вот без сомнения
Трудное пение
Дактилем, дактилем
Без вдохновения
Амфибрахий
Враскачку,как в спячке
Пиши себе строчки
И будет прекрасный стишок.
Желаю удачи, в решеньи задачи
По стихосложенью, дружок.
Анапест
Ну не знаю чего сочинить еще
Чтобы сразу в единый присест.
Мне сем поэтическом поприще
Раздобыть для тебя анапЕст.
<span>началом малых жанров должно быть что-то, что зародилось и существовало очень давно, но все четыре понятия в вариантах ответов подходит под этот критерий.
Ответ в) Сказка</span>
