1) Ольга Перловская "Ребята и зверята"
2) Вера Чаплина "Питомцы зоопарка"
3) Марсель Эме "Сказки кота Мурлыки"
4) Даниэль Пеннак " Собака пес"
Думаю, что достаточно.
<span>— Был я недавно в стенах Ватикана !!!,
По Колизею две ночи бродил,
Видел я в Вене !!!!святого Стефана,
Что же... всё это народ сотворил?
</span><span>---------------
В Вене , в Ватикане, в Риме ( там Колизей).</span>
Данной главе читатель может ознакомиться с любовной линией, насколько позволяет это осуществить краткий пересказ. «Капитанская дочка» – это произведение, в котором главными героями являются не столько революционеры, стремящиеся к власти, сколько двое молодых людей, искренне влюблённых друг в друга. Пятая глава начинается с того момента, как Пётр Гринёв приходит в себя после ранения как раз в тот момент, когда его перевязывал цирюльник. Марья Ивановна и Савельич не отходили от него, пока здоровье приходило в норму. В один из таких дней, оставшись наедине с Петром, Мария осмелилась поцеловать его в щёку. Пётр, до этого и так не скрывавший своих чувств, сделал ей предложение. Мария согласилась, однако они решили повременить и не говорить родителям до тех пор, пока рана молодого человека полностью не заживёт. Пётр же сразу написал родителям письмо, в котором просил дать ему благословение. Рана тем временем начала затягиваться, и юноша переехал из дома коменданта на свою квартиру. Со Швабриным Пётр помирился в первые же дни, попросив доброго коменданта освободить его из заключения. Швабрин же, выйдя на волю, признал свою неправоту и принёс извинения. Пётр с Марией уже начали строить планы совместной жизни. Они не сомневались, что родители девушки дадут согласие на брак, однако письмо, полученное от отца Петра, полностью перечеркнуло их планы. Он был категорически против этого брака, а Марья Ивановна была против замужества без благословения. Пребывание в доме коменданта после этого известия стало для Петра Гринёва в тягость. То, что Мария старательно избегала его, приводило молодого человека в отчаянье. Иногда он даже думал, что Савельич всё рассказал отцу, чем и вызвал его неудовольствие, но старый слуга опроверг его предположения, показав гневное письмо, в котором Андрей Петрович Гринёв грозился подвергнуть его самой тяжёлой работе за то, что он вовремя не сообщил о случившемся. Добродушный старик старался смягчить гнев Андрея Петровича Гринёва, описав в ответном письме не только серьёзность ранения Петра, но и то, что не сообщал он о нём только потому, что боялся побеспокоить хозяйку.
Людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.
Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь спостерігав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна спостерігати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.
Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.
Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива.