В рассказе Бунина «Сверчок» автор раскрывает красоту человеческой души, присущую даже самому неприметному человеку, такому как главный герой, Илья Капитонов по прозвищу Сверчок.✌
Сверчок - шорник в доме барина, в рассказе он сравнивается с другим шорником, Василием, и во всем кажется хуже ✌товарища. Он неказистый, лысый и низкорослый, работает не так складно, как Василий. В описании главного героя Бунин часто использует, казалось бы, ✌несовместимые эпитеты, сравнивая ✌Сверчка одновременно со стариком и ребенком. Этим автор пытается показать не только беспомощность главного героя, но его открытость миру, а также выражает свое сочувствие.
Обыденные описания комнаты работы шорников и их внешнего вида в сочетании с приземленностью главного героя контрастируют с красотой его души, которая проявилась в личной трагедии Сверчка.
Над шорником добродушно подшучивает и Василий, и барин, а барыня даже не знает его имени, но после того, как они узнают его жизненную историю, перестают над ним смеяться и относятся с некоторым уважением.
Блуждая в тумане по пути к дому, сын Сверчка теряет последние силы и надежду, останавливается и замерзает в снегу. Сверчок пытается помочь ему всеми силами - ему не жаль отдать сыну последнюю накидку, да только этим его все равно не спасти. Когда сын уже не может идти, Сверчок несет его полпути, пока сам не валится с ног от усталости. В этом проявляется его внутренний протест перед несчастьем, он остается с сыном до конца, дотягивает его тело до железнодорожных путей, где их находит кондуктор.
Самоотверженность Сверчка находит отклик в сердцах слушателей, а больше всего они удивляются тому, что такой обычный и неказистый человек как Сверчок способен на настоящий Поступок. Сам же Сверчок относится к происшедшему просто и буднично, считая что поступил так, как должен был, что подчеркивает его внутреннее благородство. Даже после трагедии он не перестает быть отзывчивым и открытым миру, его сердце не ожесточается.
Образ Павлуся «За сестрою» — втілення героїзму, він відважний лицар та герой. Цитатна характеристика Павлуся розкриває його риси характеру. «За сестрою» характеристика Павлуся Павлусь — пятнадцятирічний хлопець, представник славного козацького роду Судаків. Риси характеру Павлуся Вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва. Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків. Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію. План-характеристики Павлуся з твору «За сестрою» 1. Павлусь — козацький нащадок. 2. Прив’язаність хлопця до сестри, його лицарська поведінка. 3. Засвоєння козацьких умінь та навичок. 4. Відвага, сміливість та кмітливість головного героя. 5. Допитливість, здатність Павлуся до науки, його товариський характер. 6. Твердість у вірі. 7. Співчуття до невільників, волелюбність. 8. Блискучий план врятування сестри. 9. Любов до рідного краю. 10. Вірність даному слову. А. Чайковський «За сестрою» характеристика Павлуся Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у селі Спасівка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-ґірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Ось йдеш по вулиці і бачиш як дитинча мале сміється, як пройшли два молодіх парубки і голосно, трохи не на всю вулицю хохочать, як дідусь із бабусею тримаються за руки і посміхаються один-одному... Але чи щасливі вони у данний момент?
Багато хто задає собі питання "Що робить людину щасливою?" і мало хто може відповісти. Багато людей кажуть що вони бідні, нещастні але мало хто може назвати те що могло б сприяти підвищинню їхнього щастя. І саме тому, на мою думку, відповідь на дане питання так важко-доступна для нас. Бо існує декілька видів людей. Одні починають скандал якщо їм подарували телефон небажаного кольору, а інші б в цьому випадку почали б сміятися і сприйняли б цей подарунок як пам'ять на все життя.
Тож я вважаю що відповідь на це широковідоме запитання залежить від людини. Подаруй малечі іграшку, яка коштує три копійки і вона стане її улюбленною забавою; піди гуляти із найкращим другом і ви обидва, не важливо на який час, але ви будете радіти цьому; подивися в очі своїй коханій людині і посміхнись і вона зрозуміє що ніколи не була такою щасливою.