Вячаслаў Адамчык. Урок арыфметыкі. Каротк<span>і змест.
Мечык (герой аповяду) - </span>пяцікласнік, вучыцца ў вясковай школе, ідзе апошні год вайны. Ён закаханы ў настаўніцу арыфметыкі. У адрозненне ад усіх іншых настаўніц у школе, яна маладая, заўсёды прыгожа і прыбрана апранутая, ад яе пахне духамі, яна ласкавая. На фоне пасляваеннай разрухі, беднага вясковага жыцця, Чэслава Карлаўна здаецца яму цудам. Ён глядзіць на яе, і марыць пра тое, як з'едзе ў вялікі горад, дзе ўсе людзі прыгожыя, добра апранутыя і смачна ядуць, і вернецца адтуль таксама добра апранутым, можа нават і з залатым зубам як у дырэктара школы, і Чэслава Карлаўна пацісне яму руку, як паціскае дырэктару, і будзе загадкава смяяцца. Ён бачыць яе ў снах, млее ад паху яе духоў. У Чэславы Карлаўны ёсць сын, семікласнік. Аднойчы яна разам з вучнямі едзе ў лес на нарыхтоўку дроў. На нарыхтоўцы дроў з ім здараецца няшчасны выпадак, ён кідае снарад ў вогнішча. І Чэслава Карлаўна прападае на некалькі тыдняў, не прыходзіць на ўрокі. Мечык нават марыць, што сын яе памрэ, і тады ён стане ёй, такой прыгожай, сынам. Так, сына настаўніцы ён ніколькі не шкадаваў, як бы раўнаваў. Але праз некалькі тыдняў паправіўся яе сын, і сама Чэслава Карлаўна вярнулася ў школу, такая ж прыгожая. Мечык адчуваў да яе столькі любові, і так баяўся, што ніколі не зможа ёй у гэтым прызнацца. У яго здарыўся невялікі канфлікт з сынам настаўніцы, той паставіў Мечыку падножку, і Мечык моцна пхнуў яго ў адказ, так што той паваліўся. Гэта бачыла Чэслава Карлаўна, і спытала ў сына, хто яго так, а той паказаў на Мечыка. Мечык папрасіў прабачэння ў пачатку ўрока перад настаўніцай, і яна лёгка прыняла яго прабачэнні, але ён зразумеў, што зараз ніколі ўжо не зможа сказаць ёй пра сваё каханне. ("Няўжo вы нe вeдaeцe, штo я люблю вac. I cынa вaшaгa бyдy любiць. Уcё, штo вы xoчaцe", — aлe я мaўчaў.+ Я ceў, i нa мянe paптaм нaxлынyлa цяжкaя кpыўдa, штo янa нiкoлi нe бyдзe вeдaць пpa гэтa i, пэўнa, нe xoчa — y яe ёcць cвoй клoпaт, cын, тoй xмypы мyж, cтaлacць, a я яшчэ зyciм мaлы.). І, хаця крыўда гэтая засталася з Мечыкам надоўга, паступова яна прайшла, і цяпер, праз дваццаць гадоў, ён прыязджае ў родную вёску, успамінае сваю любоў да настаўніцы арыфметыкі, і думае, што і цяпер не сказаў бы ёй пра сваю дзiцячую любоў. Фінал : "<span>Нe cкaзaў бы. Бo мы зaўcёды мaлa дoбpaгa гaвopым дpyгiм, бaючыcя чyжoe paдacцi, i, мyciць, гэтaк тpaцiм cвaю.</span>"
Два героя являются представителями "маленького человека". Оба они живут в тени от общества, избегают большого скопления людей. Каждый из них занимает небольшую должность, которая приносит скромный доход. Однако есть и отличия. Самсон, в отличие от Акакия, имеет дочь, которая является смыслом жизни для него. До её отъезда персонаж был по-настоящему счастлив. Башмачкин не имеет друзей и близких родственников, он живёт один, ни с кем не общается. Судьбы у них сложились трагически, каждый становится несчастным.
Метафора- это специально изобразительно-выразительные средства языка, основанные на переносном смысле предложении!!! щя и на другой отвецу.... жди))....
Ответ:
Вводячи ті чи інші фантастичні допущення, фантасти тим самим конструюють певну вигадану реальність і постулюють певні закони вигаданого світу, яким повинні підкорятися не тільки персонажі творів, але також і самі автори. Загалом дослідники фантастики виділяють два основних типи: природничо-наукове допущення і гуманітарно-наукове. В одному творі можлива наявність одночасно кількох допущень, тому іноді твір складно віднести до єдиного жанру.
Природничо-наукові базуються на припущеннях (гіпотезах, здогадках), які включають описи аномалій відомих законів природи (наприклад, високотемпературна надпровідність), відкриття вірогідних, але досі невідомих явищ природи (подорожі в часі, телепортація, позаземне життя), винаходи, які відповідають сучасній на момент створення твору науковій картині світу (кіборги, квантові комп'ютери), моделювання невідомих явищ (біологія іншопланетян). Передусім природничо-наукове фантастичне допущення лежить в основі наукової фантастики. В разі якщо воно описує виключно відомі сучасній академічній науці або очікувані явища, винаходи, така фантастика носить назву «жорсткої» наукової фантастики.
Якщо допущення базується на припущеннях з таких наук як культурологія, соціологія, та інших гуманітраних наук, воно зветься гуманітарно-науковим. Такі допущення реалізуються як екстраполяція відомих цим наукам сучасних явищ (перенаселення, поглиблення соціальної нерівності, залежність від ґаджетів), інтерпретація відомого, що відрізняється від загальноприйнятої (криптоісторія), моделювання невідомих явищ в рамках гуманітарних наук (цивілізація без технологій, всесвітня демократія, тоталітаризм). Відповідно заснована на них фантастика має назву «м'якої наукової фантастики» (на противагу «жорсткій») або соціальної фантастики.
Объяснение:
Юрий Ховкин родился в Петрограде; в июне 1922 года был призван на военную службу. В должности химинструктора зенитно-артиллерийского полка участвовал в обороне Москвы, был ранен. Потерял мать в блокадном Ленинграде.
В 1952 году окончил Литинститут имени А. М. Горького. Занимаясь журналистикой, публиковался под псевдонимом Яковлев.