Новела-казка Гофмана «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер», поєднуючи два світи — казковий і реальний, розкриває багато глибоких філософських тем. Це й боротьба добра зі злом, і проблема людини й природи, тема кохання і буденності. Казка — фантастична картина світу, та в ній алегорія, що допомагає зрозуміти цей світ. Що таке добро? Здається, зрозуміло — це коли комусь зробили добре. Але в казці добра фея робить добро нікчемному огидному Цахесу Цінноберу, просто жаліючи його каліцтво та його нещасну матір. Та чи оцінив добро Цахес? Адже фея сподівалася, що він почує її: «Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!» Та Ціннобер був з тих, хто все приймав як належне, не обтяжуючи себе ані зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим, ані докорами совісті. Більше того, він сіяв навколо себе невіру в добро, розчарування. Він робив нещасними людей, які своєю працею й талантом довели, що мають право на повагу, щастя, славу. Отож, добро, зроблене негідній людині, породжує зло. А невігластво сіє зло тим більше, чим вище піднеслась людина, яка безапеляційно судить про все. Таким невігласом у казці є не тільки Ціннобер, але й Мош Терпін — професор, що, одержавши посаду директора всіх природничих справ удержав), «цензурує та ревізує сонячні й місячні затемнення». Отже, виходить, зовсім не зовнішність і не посада роблять людину освіченою, доброю, порядною. Навіть фея у кінці говорить до Цахеса: «Бідний Цахес! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу...»
У казці своя філософія, зовсім не казкова. Філософський смисл твору якраз і полягає в тому, аби попередити людство: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. Для цього треба докладати зусиль, працювати, бо те, що не зароблене, — нетривке, ненадійне, бо чуже!
Линотипист. Линотип - это машина на которой набирают строчки для газет.
Ответ:
<h3>
<em><u>Я</u></em><em><u> </u></em><em><u>д</u></em><em><u>у</u></em><em><u>м</u></em><em><u>а</u></em><em><u>ю</u></em><em><u> </u></em><em><u>ч</u></em><em><u>т</u></em><em><u>о</u></em><em><u>,</u></em><em><u> </u></em><em><u>в</u></em><em><u> </u></em><em><u>э</u></em><em><u>т</u></em><em><u>о</u></em><em><u>й</u></em><em><u> </u></em><em><u>с</u></em><em><u>к</u></em><em><u>а</u></em><em><u>з</u></em><em><u>к</u></em><em><u>е</u></em><em><u> </u></em><em><u>о</u></em><em><u>с</u></em><em><u>н</u></em><em><u>о</u></em><em><u>в</u></em><em><u>н</u></em><em><u>а</u></em><em><u>я</u></em><em><u> </u></em><em><u>м</u></em><em><u>ы</u></em><em><u>с</u></em><em><u>л</u></em><em><u>ь</u></em><em><u>-</u></em><em><u>з</u></em><em><u>а</u></em><em><u> </u></em><em><u>в</u></em><em><u>с</u></em><em><u>е</u></em><em><u> </u></em><em><u>п</u></em><em><u>р</u></em><em><u>и</u></em><em><u>х</u></em><em><u>о</u></em><em><u>д</u></em><em><u>и</u></em><em><u>т</u></em><em><u>с</u></em><em><u>я</u></em><em><u> </u></em><em><u>п</u></em><em><u>л</u></em><em><u>а</u></em><em><u>т</u></em><em><u>и</u></em><em><u>т</u></em><em><u>ь</u></em><em><u>.</u></em><em><u>С</u></em><em><u>а</u></em><em><u>д</u></em><em><u>к</u></em><em><u>о</u></em><em><u> </u></em><em><u>с</u></em><em><u>л</u></em><em><u>ы</u></em><em><u>л</u></em><em><u> </u></em><em><u>б</u></em><em><u>е</u></em><em><u>д</u></em><em><u>н</u></em><em><u>ы</u></em><em><u>м</u></em><em><u> </u></em><em><u>г</u></em><em><u>у</u></em><em><u>с</u></em><em><u>л</u></em><em><u>я</u></em><em><u>р</u></em><em><u>о</u></em><em><u>м</u></em><em><u>,</u></em><em><u>к</u></em><em><u>о</u></em><em><u>т</u></em><em><u>о</u></em><em><u>р</u></em><em><u>ы</u></em><em><u>й</u></em><em><u> </u></em><em><u>э</u></em><em><u>т</u></em><em><u>и</u></em><em><u>м</u></em><em><u> </u></em><u>з</u><u>а</u><u>р</u><u>а</u><u>б</u><u>а</u><u>т</u><u>ы</u><u>в</u><u>а</u><u>л</u><u> </u><u>с</u><u>е</u><u>б</u><u>е</u><u> </u><u>н</u><u>а</u><u> </u><u>п</u><u>р</u><u>о</u><u>п</u><u>и</u><u>т</u><u>а</u><u>н</u><u>и</u><u>е</u><u>.</u><u>.</u><u>.</u><u>.</u><u>.</u><u>.</u></h3><h2><u>Э</u><u>т</u><u>о</u><u> </u><u>к</u><u>р</u><u>а</u><u>т</u><u>к</u><u>о</u><u>е</u><u> </u><u>с</u><u>о</u><u>д</u><u>е</u><u>р</u><u>ж</u><u>а</u><u>н</u><u>и</u><u>е</u><u> </u><u>д</u><u>а</u><u>л</u><u>ь</u><u>ш</u><u>е</u><u> </u><u>н</u><u>а</u><u>п</u><u>и</u><u>с</u><u>а</u><u>л</u><u>а</u><u> </u><u>б</u><u>ы</u><u> </u><u>н</u><u>о</u><u> </u><u>в</u><u>ы</u><u> </u><u>п</u><u>о</u><u>п</u><u>р</u><u>о</u><u>с</u><u>и</u><u>л</u><u>и</u><u> </u><u>к</u><u>р</u><u>а</u><u>т</u><u>к</u><u>о</u><u> </u><u>е</u><u>с</u><u>л</u><u>и</u><u> </u><u>н</u><u>а</u><u>п</u><u>и</u><u>ш</u><u>у</u><u> </u><u>в</u><u>с</u><u>е</u><u> </u><u>б</u><u>у</u><u>д</u><u>е</u><u>т</u><u> </u><u>м</u><u>н</u><u>о</u><u>г</u><u>о</u><u>)</u></h2><h2><u>У</u><u>д</u><u>а</u><u>ч</u><u>и</u><u>)</u></h2><h2><u>^</u><u>-</u><u>^</u><u> </u><u>M</u><u>a</u><u>r</u><u>y</u><u>a</u><u>m</u><u>2</u><u>0</u><u>0</u><u>7</u><u>m</u><u> </u><u>^</u><u>-</u><u>^</u></h2>
Стародум – дядя Софьи. Его фамилия означает, что герой следует принципам эпохи Петра I (старой эпохи): «Отец мой непрестанно мне твердил одно и тоже: имей сердце, имей душу, и будешь человек во всякое время».
<span> В комедии Стародум появляется поздно (в конце1 явления). Он избавляет (вместе с Милоном и Правдиным) Софью от тирании Простаковой, дает оценку ей и воспитанию Митрофана. Также Стародум провозглашает принципы разумного государственного устройства, нравственного воспитания и просвещения. </span>
<span> Воспитание дворянина, по мнению Стародума, - дело государства. Оно должно включать как воспитание ума, так и воспитание сердца. Причем воспитание сердца стоит на первом месте. Ведь без души «просвещеннейшая умница – жалкая тварь». Воспитание должно опираться на силу положительного и отрицательного примера и «своим критерием положить благо отечества». Стародум имеет подробную биографию. Ему 60 лет, он служил при дворе и вышел в отставку. После долго жил в Сибири, где своим трудом нажил состояние. Стародум хочет устроить счастье Софьи, находит ей жениха и делает ее своей наследницей. Этот герой прямодушен и проницателен. Он видит насквозь Простакову и ее семейство и в глаза говорит им все, что о них думает.</span>
Сказка о мёртвой царевне и о семи богатырях» . Сказка повествует о вражде царевны и царицы. Как и во всех сказках, здесь добро побеждает зло. Царица олицетворяет зло, а царевна добро.
Царевна очень добрая. Она старается во всём угодить злой царице, прислуживает ей. Царевна скромная и тихая, потому что росла сиротой и ей приходилось много трудится.
Отец царевны выбрал себе в жёны злую и жадную женщину. Мачеха царевны ленивая, у неё много слуг, и она ничего не делает. Она завидует молодости и красоте царевны и хочет убить её только потому, что говорящее зеркало считает царевну лучше неё. Царица дважды пытается избавится от царевны. Во второй раз страшный замысел царицы осуществился и зло восторжествовало. На самом деле всё произошло иначе.
Я рада, что и у этой сказки счастливый конец. Все попытки царицы оказались напрасными. Мне очень нравится эта сказка, она интересная и поучительная. В сказке порицаются такие отрицательные качества как жадность, злоба и зависть. Из-за зависти многие пострадали: царевна, королевич Елисей, царь, да и сама царица.