Мне кажется это Листопад, потому что он не может происходить зимой, а все остальные могут.
Снег- выпадает, сосульки - висят на крыше когда стекает вода, солнце - светит, хоть и не греет...
«Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає», – говорить у присвяті до своєї казки «Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки Дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Малюк, а ось так – доросла людина. І ця відмінність вражає! «Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих», – співчуває старшим Малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу – природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. Особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленьким принцом життєвих настанов різних типів дорослих, не пов’язаних між собою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах.
Я вважаю, що Сент-Екзюпері саме в такий спосіб вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима Малюка ми неначе бачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, у відкриття якого не повірили, бо «він був одягнений по-турецькому», ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: «… інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться». Знайомимося ми й з королем, для якого «головне – щоб поважали його авторитет», з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен із четвертої планети жадібно рахував зірки, «щоб бути багатим» (чи не безглуздо?).
«Дивні люди ці дорослі», – не розуміє їх Малюк. Але, на щастя, зустрічаються йому й інші: ліхтарник з п’ятої планети, який «не смішний. Мабуть тому, що він не думає про себе». Старий географ викликає у Малюка (а через нього й у нас) повагу, він заявляє, що у планети Земля «гарна репутація».
Сент-Екзюпері подає портрет людства нашої планети, який складається з відповідної кількості знайомих нам жителів із попередніх планет. Так постає перед нами наша рідна Земля, сповнена, з погляду Малюка, всілякого безглуздя: властолюбства, пихи, жадоби, пияцтва, душевної черствості. На жаль, ті безглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне – слабке. Та дорослі не помічають безглуздя, всяким «дурницям» надають великої ваги, а головного – краси природи і людських стосунків, правдивості, товариськості, ширості – не бачать і тому не визнають. Малюк переконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки, коли б люди намагалися «приручати» одне одного, налагоджувати між собою зв’язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем.
«Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно», – вчить нас Маленький принц. Казка викликала у моїй душі цілий спалах почуттів, примусила замислитися над людськими вчинками і вадами. І хоч вона закінчується сумно, але залишає по собі не тільки сум, а й прагнення до прекрасного, світлого, чим наділяє людину дитинство. Цей зірковий світ важливо пронести через все життя. Говорячи словами автора, «треба старанно берегти світильники: порив вітру може погасити їх …».
Фамусов хочет выдать Софью замуж за Скалозуба. Привлекательность этого человека для Павла Афанасьевича состоит в том, что он богатый.
Эти знаменитые слова принадлежат знаменитому писателю - достоевскому.
Гоголь одним из первых в русской литературе затронул тему маленького человека, показав, что человеческое достоинство и ценность человеческой личности не определяется социальным положением или достатком. Такой подход к человеку был определяющим и для Достоевского.
Тема "маленького человека" впервые была затронута в творчествеА. С. Пушкина ("Станционный смотритель"), Н. В. Гоголя ("Шинель"),М. Ю. Лермонтова ("Герой нашего времени"). Герои произведений этих выдающихся писателей - Самсон Вырин, Акакий Акакиевич, Максим Максимыч - стали нарицательными, а тема прочно вошла в литературу. Ф. М. Достоевский является не просто продолжателем традиций в русской литературе, но становится автором одной ведущей темы - темы "бедных людей", "униженных и оскорбленных". Поэтому творчество Достоевского так цельно тематически.
Достоевский как бы говорит своим творчеством, что всякий человек, кто бы он ни был, как бы он низко ни стоял, имеет право на сочувствие и сострадание. Как многие выдающиеся русские писатели, Достоевский уже в первом романе "Бедные люди" обращается к теме "маленького человека". Главный герой романа - Макар Девушкин - бедный чиновник, придавленный горем, нуждой и социальным бесправием. Как и Гоголь в повести "Шинель", Достоевский обратился к теме бесправного, безмерно униженного и забитого "маленького человека", живущего своей внутренней жизнью в условиях, грубо попирающих достоинство человека. Сам Достоевский писал: "Все мы вышли из "Шинели" Гоголя".
