<span> Для Гамлета, життя якого була гармонійною в сім'ї люблячих батьків, серед вірних університетських друзів, усе перевернулося разом зі смертю батька і подіями, які відбулися після цього.Привид батька закликає Гамлета до помсти. Світ відкрився перед ним у всьому своєму трагізмі, перетворивши безтурботного юнака в страждаючого філософа. Душа юного принца в сумнівах. Тепер він болісно сприймає те, що кругом звучать слова, які насправді прикривають брехня. Всюди амбіції, марнославство, бажання не бути, а здаватися. Лише Гамлету брехня чуже.</span><span>Гамлет перестає вірити кому-небудь. Рідний дядько виявився вбивцею батька, а мати вийшла заміж за вбивцю, недавні друзі Розенкранц і Гільденстерн виявилися зрадниками. Навіть чиста наївна Офелія стає мимовільним зброєю в руках свого батька Полонія, зброєю, спрямованим проти Гамлета. У цій ситуації він не знає, кому може довіритися. Гамлет - один проти світу зла. Навколо майже всі звикли кривити душею, лицемірити, брехати, «здаватися», прикриватися словами. Гамлет хоче розірвати цю брехливу оболонку слів, дізнатися, що за нею.
Оточення сприймає його як дивного, незрозумілого і навіть небезпечного для себе - "нормальних" людей, які звикли жити в брехні. Так народжується версія про божевілля принца. Гамлет підтримує таке твердження, адже його божевілля - це можливість говорити правду.</span>Насправді Гамлет розумний, широко освічений. Його натура глибока, тонка, артистична, а мову дотепний і парадоксальна: "І замкніть мене хоча і в горіхову шкаралупки, я і там буду вважати себе володарем безмежності". Гамлет - філософ, який прагне зрозуміти сутність речей.Про себе він говорить: "Сам я людина досить таки порядна, а то можу себе пред'явити звинувачення в стількох гріхах, що і навіщо тільки мене мати народила?! Я вельми гордий, мстивий, самолюбний. У мене в розпорядженні більше гріхів, ніж думок, щоб їх обдумати, мрій, щоб їх втілити, часу, щоб їх здійснити. Всі ми пройдисвіти несусвітні ".<span>"Бути чи не бути" - знаменитий гамлетівське питання
Світ людей жахливий.
І саме життя сплетена з фальші,
брехні, жорстокості.
Що ж робити?
Померти - заснути, не більше.
І знати, що скінчиться
Серцева біль і тисяча турбот ...
Померти
Заснути.
Може, і бачити сновидіння? "</span>
Она с самого начала была странной, молчаливой, необычной, будто
чужой всему окружающему миру, глядящей сквозь него, всё что-то думала, всё как будто во что-
то мысленно вникала; лёжа на диване с книгой в руках, часто опускала её и вопросительно глядела
перед собой. Она была будто совсем из другого мира, и, только чтобы её не узнали в этом мире,
она читала, ходила в театр, обедала, ужинала, выезжала на прогулки, посещала курсы. Но её всегда
тянуло к чему-то более светлому, нематериальному, к вере, к Богу, и так же, как храм Спасителя
был близок к окнам её квартиры, так Бог был близок её сердцу. Она часто ходила в церкви,
посещала обители, старые кладбища. И вот наконец она решилась. В последние дни мирской жизни
она испила её чашу до дна, простила всех в Прощёное воскресенье и очистилась от пепла этой
жизни в Чистый понедельник: ушла в монастырь. Нет, в жёны я не гожусь. Она с самого начала
знала, что не сможет быть женой. Ей суждено быть вечной невестой, невестой Христа. . Она нашла
свою любовь, она выбрала свой путь. Можно подумать, что она ушла из дома, но на самом деле
она ушла домой.
В основе произведения лежит легенда о смерте князя. Ходили слухи что один старец предрек ему, что смерть Олега придет к нему от его коня. эта версия смерти Князя Олега не считается официальной.
Ну сложно все как бы матвей пойми меня
