"Умирающий лик"-это строка из стихотворения Бельмонта "Камыши".
Речь идёт об отражении луны в воде,"и луна, чей "дрожит умирающий лик".Синонимами могут быть -исчезающее отражение,тающая тень (луны),пропадающий образ,тающие очертания.
<span>В «Шинели» трагическое и комическое взаимно дополняют друг друга. Автор сочувствует своему герою и в то же время видит его умственную ограниченность и посмеивается над ним. За все время пребывания в департаменте Акакий Акакиевич ничуть не продвинулся по служебной лестнице. Гоголь показывает, как ограничен и жалок был тот мир, в котором существовал Акакий Акакиевич, довольствовавшийся убогим жильем, жалким обедом, поношенным мундиром и разъезжающейся от старости шинелью. Гоголь смеется, но он смеется не только над Акакием Акакиевичем, он смеется над всем обществом.
</span><span>Гоголь характеризует главного героя своей повести как человека бедного, заурядного, незначительного и незаметного. В жизни ему отведена ничтожная роль переписчика департаментских документов. Воспитанный в атмосфере беспрекословного подчинения и исполнения распоряжений начальства, Акакий Акакиевич Башмачкин не привык размышлять над содержанием и смыслом своей работы. Вот почему, когда ему предлагают задания, требующие проявления элементарной сообразительности, он начинает волноваться, переживать и в конце концов приходит к выводу: «Нет, лучше дайте я перепишу что-нибудь».</span>
Используя эзопов язык, писатель рисует глупость помещиков, притесняющих своих же крестьян, за счет которых они и жили, имея “тело рыхлое, белое, рассыпчатое”.
Первыми назвали помещика глупым сами крестьяне: “...хоть и глупый у них помещик, а разум ему дан большой”. Ирония звучит в этих словах. Далее трижды называют помещика глупым (прием троекратного повторения) представители других сословий: актер Садовский с “актерками”, приглашенный в поместье: “Однако, брат, глупый ты помещик! Кто же тебе, глупому, умываться подает? ”; генералы, которых он вместо “говядинки” угостил печатными пряниками и леденцами: “Однако, брат, глупый же ты помещик! ”; и, наконец, капитан-исправник: “Глупый же вы, господин помещик! ” Глупость помещика видна всем, так как “на базаре ни куска мяса, ни фунта хлеба купить нельзя”, казна опустела, так как подати платить некому, “распространились в уезде грабежи, разбой и убийства”. А глупый помещик стоит на своем, проявляет твердость, доказывает господам либералам свою непреклонность, как советует любимая газета “Весть”.
Стихотворение.
Лирическое, мелодичное.
Сочиняем, рифмуем, заучиваем.
Стих прежде всего — гармония. (В. Г. Короленко
)
Поэзия.
Емуджи́н<span> (</span>монг. Temüǰin, Тэмүүжин<span>; </span>кит.<span>: </span>铁木真; піньїнь<span>: </span>Tiěmùzhēn<span>); </span>1155[1]<span> — </span>18 серпня 1227<span>) — </span>монгольський<span> державний, політичний і військовий діяч. Засновник і перший </span>великий хан<span> (</span>1206–1227<span>) </span>Монгольської імперії<span>, другої за площею </span>імперії<span> у </span>всесвітній історії[2]<span>. Представник роду </span>Борджигінів<span>. Патріарх династії </span>Чингізідів<span>. Протягом </span>1186–1205<span> років об'єднав усі монгольські племена. </span>1206<span> року на </span>курултаї<span> племен проголосив створення Монгольської імперії, а себе — її правителем. Провів реформи, скеровані на ліквідацію племінного розподілу й формування потужного всемонгольського війська. </span>1207<span> року підкорив </span>тангутську<span> державу </span>Західну Ся<span>. </span>1215<span> року здобув </span>Пекін<span> й захопив </span>чжурчженську<span> династію </span>Цзінь<span>, що володіла Північно-Східним </span>Китаєм<span>. </span>1218<span> року знищив </span>ханство каракиданів<span> у </span>Середій Азії<span>, а протягом </span>1219–1221<span> років завоював </span>мусульманськийХорезм<span>. </span>1220<span> року заснував столицю Монгольської імперії — місто </span>Каракорум<span>. </span>1223<span> року відрядив військо до </span>Кавказу<span> й степів </span>Причорномор'я<span>, що розбило </span>руських<span> князів і </span>половців<span> на </span>Калці<span>. </span>1226<span> року розпочав війну проти бунтівних тангутів. Помер під час облоги тангутської столиці. На момент смерті керував гігантською державою, що простягалася від </span>Японського моря<span> до </span>Каспійського<span>. У часи існування монгольської династії </span>Юань<span>, створеної його нащадками, його вважали </span>засновником<span> цієї династії та її першим </span>імператором<span>. У </span>Монголії<span> та </span>Китаї<span> вшановується як </span>національний герой[3]<span>. Його зобразили на </span>банкнотах<span> Монголії </span>номіналом<span> у 1000, 5000 та 10000 </span>тугриків<span>. Монгольське </span>тронне ім'я<span> — </span>хан Чінґис<span> (</span>монг. Činggis Qaγan, Чингис хаан<span>, </span><span>МФА:</span>[tʃiŋɡɪs xaːŋ]<span>; </span>кит.<span>: </span>成吉思汗; піньїнь<span>: </span>Chéngjísī hán<span>), що закріпилося в європейських мовах як </span>Чингісхан[. Вікіпедія.