В усіх трьох словах префікс без-, безмежний це який не має видимих меж або нічим необмежений. Безшумний дуже тихий, немає шуму. Безлісий н<span>е порослий лісом, позбавлений лісу, лісів; бідний на ліси.
Хоч тремтить ця темрява безмежна,але хто збагне її тремтіння?
</span><span>На крутому узгір'ї стоїть віковічний дуб.
</span> <span>Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою.
</span> безхмарий, безрадісний.
Сучасні школярі мають дуже напружений графік (загалом). Деякі учні ставлять навчання на 5-10 місце, і тому домашнє завдання не віднімає у них багато часу. Тож, такий учень зранку прокидається, кидає щось в портфель, іде у школу. Там проводить час на нецікавих уроках, приходить додому і "ву-аля"! Купа вільного часу, гуляй хоч до ночі, адже не вчити уроки - це ж "КРУТО". Найгірше те , що в наш час таких учнів стає все більше.Другий випадок - учні які відносяться до навчання, як до звичної справи, хоча не ставлять головною метою навчатись краще, ніж зараз. Проте навіть в такого учня робочий день достатньо напружений. Прокинувся-школа-дім-домашня робота- відпочинок. Третій випадок - учень, який хоче навчатись краще, ніж зараз, хоча вже і є зразком для наслідування, учень, котрий робить усе, щоб дізнатись більше про ту чи іншу річ. В такої дитини робочий день вже дуже складний - прокинувся (іноді - повторювання домашнього завдання)-школа, уважне вислуховування всіх учителів (після чого відчувається значна втома)-дім-домашнє завдання-вільний час.При чому в останніх двох випадках можна розглядати ще різноманітні побічні ланки, окрім "прокинувся-школа-дім-домашка", проте, звернемо увагу на інше. В залежності від того, як учень розуміє предмет, він зробить домашнє завдання швидше, або повільніше. Тож, маємо: для початку, кожен із трьох типів учнів прокидається, складає речі до школи, чистить зуби, снідає, прямує в школу. Там сидить на уроках, уважно (чи неуважно) слухає вчителів, обов"язковий шкільний ланч, знов уроки, потім дорога додому, дім, обід, чи підобідок, домашнє завдання, вільний час, вечеря, сон. Проте довжина кожної ланки у кожного учня буде різною, і тому, їх довжини - обернено пропорційними, тобто: чим більше часу на домашнє завдання - тим менше на відпочинок (вільний час), якщо ж взяти забагато вільного часу, то час на сон зменшиться і т. д.Отже, робочий день сучасного школяра ( в переконливій більшості)
Детальніше - на Znanija.com - znanija.com/task/488625#readmore
1 туристи у ЛІВІЙСЬКИЙ пустелі
2 зупинка автобуса
1здивовані туристи
2інтелегентний дивак
3майстерність актора Б. Гмирі
3 образ поетеси в душі народного туриста
Скільки людей у світі, стільки існує різних смаків. Уявімо, що всі люди на Землі мають одні й ті самі смаки, однакові уподобання, однакові думки. Жили б ми тоді й досі у кам'яному віці, бо жодна людина не намагалася б виділитися, довести свою думку, стати кращою, щоб привернути до себе увагу та змусити інших поділяти її переконання. Саме це і робить життя цікавим, бо із-за наявності різних смаків у людей ми бачимо абсолютно несхожі колекції одежі у відомих модельєрів, із-за різниці поглядів може розвиватися мистецтво (хтось, наприклад любить класичні твори, а хтось, можливо, авангард), наука тощо.
<span>Із самого початку свого розвитку люди вступили у суперечності. Завдяки цьому ми маємо те, що маємо: міста, будинки, сім'ї. Людина — найрозвиненіша істота на Землі, дуже складний механізм, створений природою. Ми бачимо незвичайні твори мистецтва, такі несхожі один на одного, читаємо справжні літературні скарби, але кожен розуміє їх по-своєму... Та чи можливою була б наявність всього цього, якби серед шістьох мільярдів людей панував якийсь один смак? </span>
<span>Саме те, що люди мають різні смаки, робить наше життя кольоровим та яскравим, сповненим великих несподіванок. Тому суперечки й образи тут зайві. Іноді бачимо людину, яка вважає, що оточуючі повинні мислити, як вона, висміює чужі погляди й ображається, коли хтось не дотримується її думки. Не варто сперечатися з такою людиною, адже вона не розуміє, наскільки цінною є різниця в поглядах, від неї навіть можна почути образливі слова. Але якщо добре подумати, то розумієш, що не варто відповідати їй тим самим: така людина, як правило, обмежена, тому її можна лише пожаліти. Правда, обговорення різних поглядів може бути надзвичайно цікавим (на подібних дискусіях базуються різноманітні телевізійні ток-шоу), але тільки якщо воно відбувається у межах розумного і не переходить у з'ясування стосунків з опонентами. Неправильно, коли свою думку починають нав'язувати іншій людині, оскільки кожен з існуючих на землі погля¬дів може знайти своїх прихильників. Чи то буде суперечка про літературні жанри, чи то обговорення ансамблів одягу, чи то виникне дискусія, яким повинен бути домашній інтер'єр, завжди знайдеться людина, що підтримає саме вас. </span>
<span>Така річ, як власна думка, робить людину особливою. Це властиво людям сильним, впевненим у собі, тому особистість зазвичай несхожа на інших. Якщо всі люди будуть такими, то так і житимемо, маючи різні смаки, різноманітністю думок будемо прикрашати життя, роблячи його унікальним. Але навіть якщо маєш власне бачення будь-якої проблеми чи питання, не слід забувати про те, що поряд із тобою така сама особистість, як і ти сам. Думки ближнього треба поважати і цінувати, інколи незайвим є й прислухатися до них. Чинячи так, людина має репутацію мудрої й розважливої, до неї звертаються за порадою, як до зразка поміркованості. </span>
