Повесть «Шемякин суд» рассказывает о бедности, о несправедливости. Это сатирическая сказка. Язык повести в целом простой, близок к разговорному, но иногда встречаются устаревшие слова (два брата живяше). Но вся повесть построена на гиперболе и гротеске. Например, лошадь дёрнула — хвост оторвался).
Людині властиво любити. А кохання — це вінець любові. Просто кохання рядової людини проходить непомітно для оточення, а кохання неординарної особистості уособлює вічність і безсмертя. Тож природно, що кохання Йоганна Вольфганта Ґете не пройшло непомітно, а вилилось у творчості. А оскільки трагедія «Фауст» створювалась протягом тривалого часу, то її автор переживав у ці роки багато потрясінь, він знаходив і зрікався, любив і страждав. І невідомо, чи існувала б сама трагедія, якби її автор не пережив першого кохання до Кетхен Шенкопф і зречення його задля врятування особистої свободи, якби не було в його житті нового спалаху життєлюбства, що прокинулось у любові до дочки сільського пастора Фредеріки Бріон — і втечі від неї; якби не було в його житті одруження з юною Христіаною Вульпіус, яка стала матір'ю його сина. Отже, історія з Маргаритою в трагедії «Фауст» — це сповідь юнацтва. Все своє життя Ґете вважав, що «...вінцем природи є любов. Тільки через любов наближаються до неї». На цьому підґрунті розгортаються шукання Фаустом найвищої миті, на цьому підґрунті визрівають його сумніви щодо виходу з вічного замкненого кола:
<span>Я рвуся від жаги, </span>
<span>і в насолоді я жаги жадаю. </span>
<span>Маргарита стала для Фауста уособленням тієї щасливої миті, про яку він мріяв. Вона — символ молодості і краси, простоти і цнотливості, чутливості й ніжності. Проте вона не наділена інтуїцією самозбереження і тому приречена на загибель. І хоча образ Маргарити узагальнюючий, проте йому властива психологічна витонченість і жертовність. Чи кохав Фауст Маргариту? Мабуть, ні. І хоча її загибель для нього є духовним спустошенням, хоча він готовий її рятувати, Маргарита в його житті була лише миттєвістю, пониклою блідою тінню. І рятувати її від самого себе Фауст не може. Гете створив Маргариту виразною і трагічною, почуття її загострені, адже вона причетна і до отруєння матері, і до вбивства брата, і до смерті своєї дитини. Тому вона божеволіє. Навіть небо змилостивилось над нею. Маргарита відчула, що Мефістофель є ворогом: </span>
<span>Крізь маску побачила вона </span>
<span>Мого ума приховану могутність. </span>
<span>Але це ж можна сказати і про Фауста, в холодному погляді якого Маргарита побачила приреченість кохання. Це кохання земне. Але Фауст спромігся на кохання містичне: поринаючи за межі простору і часу, вихоплює з-поміж античних героїв образи Паріса і прекрасної Гелени. Гелена виявилась для Фауста недосяжною, як сама краса. Його страждання за Геленою інші — він прагне недосяжного. І хоча про Гелену він говорить: «Хто взнав її — без неї жить не може!» — проте навряд чи ці почуття можна назвати коханням. І навіть поява Евфоріана — сина Фауста і Гелени — стає феєричним видінням, схожим на сон. А справжнє кохання, яке уособлювала Маргарита, здатне на прощення. І в уже іншому світі вона лине назустріч Фаустові так, як колись, — знов щаслива. </span>
Маугли пугал Шер-хана палкой с огнем,то есть факелом. Шер-хан боялся огня, и отступил.
Насколько помню, это был друг Пушкина, лицеист, и именно он сдал его стихотворение в журнал, чтобы его опубликовали.
А перед Россией даже не знаю.
Васина дорога к правде и добру. Вася-главный герой повести Короленко «В дурном обществе». Когда умерла мать Васи, ему было шесть лет. Отец совсем забыл о нем, весь отдавшись своему горю. Вася рос, никто не окружал его заботой и лаской. У Васи была сестрёнка Соня. Отец Васи Соню любил больше всего, потому что она была очень похожа на его жену. И Васю почти даже не замечал. Потому Вася редко бывал дома он бродяжничал со своей компанией. Непонимание отца стала причиной бродяжничества Васи. Вася дружил с такими же бродягами, как и он. Когда Вася с компанией пошли к часовне, Вася увидел там детей подземелья, которых звали Валёк и Маруся. Валёк был одет в лохмотья и у него были коричневые волосы. У Маруси были замечательные русые волосы, а сама она была очень бледная. Валек провёл Васю в своё место проживания, это было под землёй. Там Вася познакомился с ещё одним героем повести Тыбурцием. Вася помогал Вальку во всём даже приготовить мясо. Для Валька и Маруси мясо было редкой пищей. Валёк рассказал Васе о судье, и Вася узнал своего отца с другой стороны. Сестрёнка Валька Маруся была очень больна и Валёк всё, что не делал, ей не помогало. Она была очень бледна, сырость камней отбирала у неё жизнь. Вася очень хотел, чтоб она хоть разок посмеялась, тогда он начал носить игрушки разные из дому. По началу Маруся с ними чуть-чуть играла, но потом опять ничего не делала, а просто лежала. Вася решился на большой поступок: он попросил у сестренки её любимою куклу на несколько дней, но Вася знал, что если об этом узнает отец, Васе будет плохо. Когда Вася отнёс куклу Марусе в подземелье, она очень обрадовалась, ведь у неё не было никогда такой красивой куклы. Маруся встала на ноги и дажа начала ходить с этой куклой. Вася этому был очень рад. Через несколько дней Маруся опять стала лежать, но кукла была рядом с ней. Из-за пропажи куклы, по словам Тыбурция отец и сын стали лучше понимать друг друга. После смерти Маруси Вася стал, приходись со своей сестренкой соней к ней на могилу. Вася понял то, что отец его был не такой плохой, просто они не могли найти общий язык. Они с отцом стали чаще общаться и понимать друг друга. Мне не очень понравилась эта повесть, потому что она очень гарусная, а особенно мне было жалко девочку Марусю ведь из-за того, что у них с Вальком не было дома она погибла из-за сырости под землёй.