Нарисовать как кот украл еду, как он залез род дом и застрял, его поймали, и он больше не воровал
У квадрта, у ромба по сути все.
<span>«Останній дюйм» -
оповідання талановитого англійського письменника Джеймса Олдріджа в стилі
справжнього трилера. Воно мало свого
часу беззаперечний успіх. </span>
Його головний герой Бен
– пілот. В Єгипті він багато працює і мало часу приділяє вихованню сина, якому
більше десяти років. Спільної мови батько і син не можуть знайти. Бену
терміново треба заробити. З сином на старенькому «Остіні» він перелітає на
віддалену бухту, щоб зайнятися підводною кіноз*йомкою акул. Бен порушує всі
можливі заходи безпеки і піддається атаці акул, в якій страшно постраждав. Батькові
і сину, щоб не загинути, потрібно перелетіти до людей на літаку, за штурвалом
якого буде 10-ти річний хлопчина, який ніколи раніше самостійно не керував
літаком. Ось це останній дюйм!
<span>Для
того, щоб на літаку м'яко й безпечно виконати посадку, існує одне єдине
правило. Воно полягає в тому, що літак за кілька миттєвостей до торкання
поверхні злітно-посадкової смуги має вирівнятися на певній висоті. Літак кілька
миттєвостей повинен летіти дуже низько горизонтально над смугою. Це і є висота
вирівнювання. Для цього літака висота вирівнювання дорівнювала шести дюймам.
Бен називає їх «останнім дюймом». Правильно пройти свій останній дюйм – це і є мистецтво льотчика. </span>
Так
само і в людському житті: в усьому існує свій останній дюйм, своя висота
вирівнювання. І треба вміти спокійно і впевнено її пройти. Хлопець молодець,
він зумів правильно пройти свій останній дюйм. Він якось примудрився посадити
літак і врятувати вмираючого батька, а ось Бен з його навіженим ризиком власним
життям і життям дитини явно порушив висоту вирівнювання.
<span>P.
S. До речі, існує продовження цього оповідання – «Акуляча клітка. Останній дюйм
2», де Бен доводить, що немає меж людської дурості і самовпевненості. Він знову
«наступає на ті ж граблі», втративши ліву руку, намагається зняти акул із
залізної клітки і знову ледве уникає загибелі. Порятунок приходить в останній
момент.</span>
Все славянские боги, входившие в древний языческий пантеон, делились на богов солнечных и богов функциональных. Верховным божеством славян был Сварог (он же Род). Солнечных богов было четыре: Хорс, Ярило, Дажьбог и Сварог. Функциональные боги славян: Перун - покровитель молнии и воинов, Семаргл – бог смерти, образ священного небесного огня, Велес - черный бог, владыка мертвых, покровитель торговли, книг, мудрости и магии, Стрибог - бог ветра. Славяне издревле отмечали смену времен года и смену фаз солнца. Так, за каждое время года (весну, лето, осень и зиму) был ответственен свой бог (Хорс, Ярило, Дажьбог и Сварог), особо почитаемый на протяжении всего сезона. Так бог Хорс почитался в период между зимним солнцестоянием и весенним (с 22 декабря по 21 марта). Ярило почитался между весенним солнцестоянием и летним (с 21 марта по 22 июня). Дажьбог почитался в период между летним солнцестоянием и осенним (с 22 июня по 23 сентября). Бог Сварог почитался между осенним солнцестоянием и и зимним (с 23 сентября по 22 декабря). Традиция почитания славянских богов на Руси имела глубокие корни и была очень живуча. Даже после принятия православия и Крещения Руси, наиболее могущественные славянские божества продолжали почитаться под видом православных святых.
Эдварг Григ и Дагни Педерсон
Прекрасная песня