Ну на пиши габута тебя посадили в яму и там приходить твоя подруга а она стобой играет и она дина просит тебя слепить кукол
Сказка ложь, да в ней намек, добрым молодыми урок. Ну... больше не знаю
Чіпка був розумним дитям, але якимось невеселим, вовчкуватим, тихим. Не раз у тексті акцентується увага на його погляді — то палкий, то «бистрий, як блискавка», а то й хижий. Чіпка для дітей був «виродок». І запам’ятав він це на все життя. Ховаючись від глузування в обіймах і казках баби Оришки, хлоп’я чітко для себе усвідомило, що то люди погані, що все «через людей… Все то винні люди!» Зростаючи самотнім, фактично тільки в товаристві баби Оришки (бо мати, хоч і любила його, проте часто сварила й била так, що синці не сходили й по місяцю), Чіпка рівняв «казку до життя, а життя до казки». А то, мабуть, теж наклало відбиток у дорослому житті, бо так і залишився Варениченко поза межами суспільства, не вміючи і, головне, не бажаючи пристосовуватися до нього. Малий Чіпка занадто швидко ставав дорослим, відчуваючи несправедливість, «і прокидалася невеличка злість у його невеличкому серці, росла виростала — і сторонився він людей далі та далі…»Одна з найголовніших рис, яка Притаманна йому генетично, зростала в ньому й досягла величезного розміру, — це абсолютне невміння прощати. Ще давно в дитинстві в його серці заворушилося щось лихе, «недобре, невпокійне… Розбуджене, воно не давало йому забутися, ніколи не прощало нікого, коли бачило яку помилку…» Чіпку характеризує й абсолютна невпинність у власних бажаннях. І хоч зрозуміло, що у свій час «бозя» став безоким виключно через дитячу дурість, але та Божа сліпота відносно Чіпчи-ної долі стала роковою.Головний герой не боїться нікого й нічого. Але найстрашніше те, що в голові Чіпки міцно залишилась, ніби аксіома, думка: «Винуваті люди». Безперечно, надзвичайний вплив на формування такої суперечливої особистості, як Чіпка, чинило суспільство, ті умови, в яких він виріс, а також наслідувані риси характеру. Але ж убивство невинних людей, а тим більше дітей, виправдати не можна нічим. Надзвичайно психологічно напруженим, страшним є епізод, коли у двері хати Варениченка стукає мале дівча в закривавленій сорочці, яке встигло втекти від убивць. А один із тих убивць Чіпка. Дізнавшись цю жахливу новину Галя скрикує: «Так оце та правда?! Оце вона!!!» Виходить, що правдолюбець, борець за справедливість вирізав усю родину! Адже це звучить дико. Не витримує цього дружина Чіпки, не дочекається й із Сибіру свого сина Мотря.<span>
</span>
Мне нравится сказка огниво тем что там есть злые и добрые герои.
Ответ:
Вся весенняя сказка А. Н. Островского “Снегурочка” овеяна доброй романтикой. Эта пьеса – воплощение мечты драматурга о социальном будущем, о мирной жизни народа, свободного от власти произвола и насилия, о том, что добро надо делать собственными руками. В ней рисуется царство счастливых берендеев, не знающих губительных распрей и кровавых войн: Веселы грады в стране берендеев, Радостны песни по рощам и долам.
Миром красна Берендея держава. В этой стране царь, премудрый Берендей, художник и поэт, “отец земли своей”, слуга народа,доступный всем и каждому, проходя между гуляющими берендеями и гордясь их достоинствами, говорит: Народ великодушный во всем велик, – мешать с бездельем дело Не станет он; трудиться, так трудиться, Плясать и петь – так вдоволь, – до упаду. Взглянув на вас разумным оком, скажешь, Что вы народ честной и добрый; ибо Лишь добрые и честные способны Так громко петь и так плясать отважно.
Берендеи неравнодушны к красоте окружающей их природы, и царь с восхищением произносит: Полна чудес могучая природа! Дары свои обильно рассыпая… Берендеи свято чтят и хранят любовь. Для них она “благо, чувство, великий дар природы,счастье жизни, весенний цвет ее!”. Брак в среде берендеев свободен и “не терпит принуждения”.
Но он связан у них с нерушимой верностью и долгом, с правдой и совестью. Именно любовь и стала сюжетным центром чудесной сказки, сотканной из народно-поэтических мотивов. Снегурочка олицетворяет сердечную стужу, дитя Мороза и Весны.
Охраняя свою дочь, Мороз внес охлаждение и в отношения берендеев. А за “сердечную остуду” берендеев Ярило-Солнце, сердясь, “стужей мстит”. Тоскуя от одиночества, желая быть счастливой, как все берендеи, Снегурочка выпрашивает у своей матери девичью любовь.-Загоревшись восторгом кипучих страстей, Снегурочка, как и предсказывал ее отец, гибнет “от сладких чувств любви”.. С кончиной Снегурочки вмешательство Мороза в жизнь берендеев прекратилось.
И царь призывает берендеев: Изгоним же последний стужи след Из наших душ и обратимся к Солнцу. Сказка завершается славой богу Яриле: Красное Солнце наше! Нет тебя в мире краше. Характеризуя цели литературно-художественного творчества, А. Н. Островский говорил: “Поэт ведет за собой публику в незнакомую ей страну изящного, в какой-то рай, в тонкой и благоуханной атмосфере которого возвышается душа, улучшаются помыслы, утончаются чувства”.
Это и есть “делание добра” для его осознания не только автором, но и многочисленными читателями.
