1.Сіроманець-це прізвисько:
а)вовка
б)Сашка
в) Василя Чепіжного
г) коня Чепіжного
2. Слова " Так нечесно...Він один, а їх онде скільки" належать
а) батькові Сашка
б) Андрійкові
в) Сашку
г) дружині Чепіжного
3.Сіроманець загнав Чепіжного:
а) в озеро
б) на дерево
в) в село
г) до ями
4.Що Сіроманець зробив з Андрійком
а) вкусив
б) витяг із засніженого лісу
в) затяг до засніженого лісу
г)гарчав і не пускав до школи
5. Сашко мріяв піти з Сіроманцем, щоб йому врятували зір
а) до місцевого лікаря-ветиренара
б) до Одеси в клініку Філатова
г) до Єгипту
д) до льотчиків на полігон
6.Коли відкрили кузню, де Чепіжний тримав Сіроманця там :
а) вовка не виявилося
б) вовк був мертвий
в) вовк не був прив"язаний
г) біля нього сидів Сашко.
Читаючи твір "Білий кінь Шептало", читач може зрозуміти, що навколишній світ коня був майже як і у людей. Зараз світ дуже жорстокий. У людини є 2 шляхи: бути як всі, але мати спокійний контакт з навколишнім світом, але є й 2 шлях бути оригінальним, але мати дуже жорстокий контакт з навколишнім світом. Кожна людина має право обрати свій шлях. Якщо людина сильна, то вона зможе бути оригінальним в жорстокому соціумі, але ж якщо людина слабка, тоді їй прийдеться стати як всі, тому що жорстокий соціум її зламає....
Суспільно побутові пісні!!!
У повісті «Захар Беркут» Іван Якович Франко створив образ справжнього народного ватажка, щирого патріота рідної землі.
<span> </span>
<span> У великому гірському селі Тухля живе сивий чоловік Захар Беркут. У тухольській громаді його дуже поважають, прислухаються до думок. Захар уміє говорити, як ніхто інший, він один може так точно й влучно висловити думки всієї громади. </span>
<span> </span>
<span> Цікаво те, що маючи такі надзвичайні лідерські здібності, він не прагне влади над громадою, а лише дає цінні й розумні поради. Саме так говорить про свого батька син Захара — Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має ніякої й не жадає її». </span>
<span> </span>
<span> Захар Беркут був найстаріший віком у всій тухольській громаді, адже йому вже дев'яносто літ. Він батько восьми синів, і троє з них сиділи вже разом з ним між старцями. Але не лише своїм поважним віком заслужив він таку честь — бути ватажком, він відрізняється винятковою мудрістю й практичністю розуму. «Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх... провідників цілого народу...» </span>
<span> </span>
<span> Цікаво і те, що, незважаючи на свою старість, цей чоловік був ще досить сильний, продовжував працювати в садибі й на пасіці. Усі тухольці постійно дивувались його знанням у садівництві, а він радо допомагав і передавав свої знання кожному, хто цього хотів. «А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки... Лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут». </span>