Он грабил богатых и раздавал награбленное бедным
1) сказочный зачин<span>"В каком году- рассчитывай, в какой земле - угадывай, на столбовой дороженьке сошлись семь мужиков..."
</span>
2) сказочное числоСемь
3) присказки<span>"мы мужики степенные..."
"кому живется весело, вольготно на Руси"
</span>
4) приметы, обычаиКукуй, кукуй, кукушечка!
Заколосится хлеб,
Подавишься ты колосом -
Не будешь куковать!
5) трудовые песни
В день Симеона батюшка
Сажал меня на бурушку...
Спасибо жаркой баенке,
Березовому веничку,
Студеному ключу, —
Опять бела, свежехонька.
6) обряды (сватовской)
И волюшка скатилася
С девичьей головы...
7) былина<span>Это глава о Савелии, богатыре святорусском.
</span>
8) притча<span>"Бабья притча"
</span>
9) поиски счастливого<span> Особенно в главе "Счастливые"
</span>
10) коллективный образ народаГрудь впалая, как вдавленный
Живот; у глаз, у рта
Излучины, как трещины
На высохшей земле;
И сам на землю-матушку
Похож он...
Их сплоченность и вера в друг друга. Т.к. основа произведения заключалась в них
Трагедія Другої світової війни у зарубіжній літературі
(на матеріалі творів Г. Белля та В. Бикова)
Війна — це неприродний стан людини. Знецінюючи найбільшу коштовність на землі — людське життя, вона є трагедією як для переможних, так і для переможців.
У Другій світовій війні і уряду, і народи країн антигітлерівської коаліції мали ясну позитивну мету: вони боролися проти фашизму. Тому література про цю війну мала, в першу чергу, антифашистську спрямованість, патріотичний пафос. Проте не менш вагомими тут є протест проти самої сутності війни як насильства над людиною, проти війни, яка знищує в людині людське і перетворює її на потвору з психологією тварин. Саме такий підхід у зображенні війни спостерігаємо у творах Г. Белля, В. Викова, Я. Івашкевича, В. Некрасова.
Війна у творах німецького письменника Геріха Белля — це війна переможених. Він зображує її останній період — період відступу і поразки, проте Белля цікавила не війна як така, а людина на війні. "У величезній кількості жертв, — говорить він, — губиться окрема людина...", саме ця окрема людина, її страждання стають центральним об'єктом зображення.
Герої Белля — солдати, єфрейтори, фельдфебелі, обер-лейтенанти — прості служаки, виконавці чужої волі, шо не знайшли в собі сили протистояти фашизму, а тому самі певною мірою страждають від своєї причетності до його злочинів. Ні, Белль не виправдовує їх — він співчуває їм як людям.
Маленьке оповідання Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." пронизане величезним антивоєнним пафосом, до того ж йдеться не тільки про заперечення фашизму, а й будь-якої війни.
Сюжет оповідання будується на поступовому впізнаванні головним героєм, молодим пораненим солдатом, гімназії, в якій він навчався протягом восьми років і яку залишив всього три місяці тому, коли був відправлений прямо від шкільної парти на фронт.
Детально змальовуючи реквізит гімназії тогочасної фашистської Німеччини (погруддя німецьких володарів від "великого курфюрста до Гітлера", "взірці арійської породи" на стінах, погруддя Цезаря, Цицерона, Марка Аврелія, Гермесова колона, зображення Зевса, Ніцше і т. п.), Белль показує читачеві, що подібний реквізит відповідає певній системі виховання і в даному випадку — виховання расизму, власної вищості і непереможності.