Прошло ли время рыцарских поступков? Я считаю, что нет. Почему? Да потому, что в наш век рыцарские поступки, как и благородство, стали редкостью. А ведь раньше, в Средневековье, любой мужчина считал своим долгом пропустить женщину вперед, помочь ей. Неужели сейчас уставшие матери и жены, пенсионеры, да и просто люди любого возраста и пола, откажутся от помощи? Если им помогут донести тяжелые сумки, пропустят вперед в транспорте, разве они не оценят доброты?
Каждому из нас знакомо, когда впереди при выходе кто-то проскакивает, грубит. В таких случаях мы обычно предпочитаем промолчать или нагрубить в ответ. Но это не выход. Мне кажется, что такое происходит из-за неправильных жизненных ориентиров, ценностей. В детях нужно изначально воспитывать любовь к прекрасному, показывать им примеры нормальных взаимоотношений, правильных поступков (которые мы нынче стали называть рыцарскими) разных литературных героев, реальных людей. Выросшие на таких моральных ценностях, люди никогда не будут забывать о благородстве.
И тогда время рыцарских поступков никогда не пройдет!
Жили в амбре воробей с мышью, договорились они все зерно делить пополам. Но как только зерно стало заканчиваться, мышь все зерно себе ссыпала и воробья прогнала. Пошел воробей жаловаться льву. Тот ничего не сделал. Тогда воробей пожаловался орлу. Этот всех птиц собрал и пошел войной на зверей. Бились целый день. Разозлился лев, что из-за какой-то мыши такая война идет, отнял у нее все зерно и отдал воробью. Так была восстановлена справедливость.
Події відбуваються 1241 року. Боярин Тугар Вовк прибуває з дочкою Мирославою у Тухольщину в Карпатах, де князь подарував йому землі. Максим, син місцевого старійшини Захара Беркута, та боярська дочка закохалися, — та Тугар Вовк категорично проти їхніх стосунків. Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на сторону яких переметнувся ще під час битви на Калці.Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. До тухольської общини прибуває підмога з сусідніх громад, а також Мирослава, яка переказує план Максима по перемозі та знищенню монголів. Тухольці пускають загарбників у долину села, і перекривають вихід. Монголи безуспішно пробують прорватися. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватись. Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом відродиться вона, і настануть щасливі часи її відродження. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.
<span>Почему крестьяне решили не ставить в роще силков и сетей для соловьев. Иносказательный смысл в «Соловьях» открывается в финале в прямом обращении к детям: запомните, что и соловьям нужно дать где-нибудь отдохнуть в безопасности, а вот для бедных людей, измученных податями и рекрутчиной, таких мест нет:
А если б были для людей Такие роши и полянки, Все на руках своих детей
Туда бы отнесли крестьянки...
это и есть антитеза. в этом стихотворении противопостовляется добро злу</span>
По - моему ,это Фазиль Искандер. .Абхазский писатель .