Герасим был крепостным крестьянином. Имел мало прав. Был глухонемой от рождения. У него была хозяйка которой он должен был подчиняться. Добрый, умный, вежливый, ответственный, рассудительный. Жил по принципе "Мы в ответе за тех, кого приручили". Поэтому ему и пришлось утопить Муму, из-за того, что это попросила сделать хозяйка. Так как он был глухонемым ему было сложно общаться с людьми, а Муму понимал его без слов. Ему было очень больно убивать собаку, он остался совсем один. И умер вскоре после того как утопил Муму. Герасим - крепостной крестьянин, глухонемой с рождения, служит дворником. Герасим - мужчина средних лет, крепкого телосложения, около 2 метров ростом. Автор считает его богатырем и великаном, сравнивает с медведем. Герасим угрюмый, строгий, привыкший к одиночеству. Его больше привлекает жизнь в деревне. Он очень трудолюбивый, усердный, отличный работник. Все вокруг уважают Герасима, ведь он всегда выполняет свои обещания. Немного грубоват, зато очень наблюдательный. Герасим верующий человек.
<span>На какое-то короткое время все-таки стал:
"не знаю наверное, верю ли я теперь
предопределению или нет, но в этот вечер я ему твердо верил: доказательство
было разительно, и я, несмотря на то, что посмеялся над нашими предками и их
услужливой астрологией, попал невольно в их колею но я остановил себя
вовремя на этом опасном пути и, имея правило ничего не отвергать решительно
и ничему не вверяться слепо, отбросил метафизику в сторону и стал смотреть
под ноги. Такая предосторожность была очень кстати".
А потом, видимо, нет:
"</span>Я люблю сомневаться во всем: это расположение ума не мешает
решительности характера - напротив, что до меня касается, то я всегда смелее
иду вперед, когда не знаю, что меня ожидает. Ведь хуже смерти ничего не <span>случится - а смерти не минуешь!</span>"
Уже с первых строк вскрывается двойное дно приглашения в гости. Впрочем, никакой корысти, только желание разделить эстетическое удовольствие. Меломан под соблазнительным предлогом «откушать» зовет соседа подивиться на его хор. «Хозяин музыку любил»: это утверждение впоследствии дополняется почти противоположным выводом. Человек тешился наличием собственного хора, его исполнительностью, «прекрасным поведеньем». Покровительственная нота позволяет предположить, что хор составлен из крепостных. «Певчих слушать»: современная ассоциация связывает это слово с церковным хором, однако во времена И. Крылова под ним подразумевались собственно певцы. «Заманил»: выходит, соседа можно было привлечь только сытным обедом. Значит, ценителем певческого искусства его считать не стоит. Впрочем, этот вывод преждевременен.
Сучасне покоління живе у час бурхливих змін. Швидкий потік інформації, науково-технічний прогрес — все це та багато інших чинників призводить до трансформації нашого суспільства. Багато хто скаже, що ми живемо у час неймовірних відкриттів, котрі подарують нам не аби які можливості. Але чи замислювався хтось які наслідки ми матимемо через пару десятиліть?
Здобуваючи могутні знання, вражаючі досягнення у сфері комунікації та нанотехнологій, мало хто замислюється яку нищівну кризу несе некерований потік інформації, котру все швидшими і швидкими темпами виробляє сучасне суспільство, не осмисливши вже здобуту інформацію, ми виробляємо нову, котра поглинає день за днем.
У наш час на перше місце поставлений розвиток науки та техніки, але через це багато хто відвернувся від таких проблем сучасного світу як голод, злиденність, нерівність між багатими та бідними, збереження історії тощо.
Можна зазначити, що метою написання даної статті є поглиблений аналіз моральних проблеми сучасного світу, а саме, трансформації системи моральних принципів під впливом глобалізаційних процесів.
Сучасність зіткнулась з проблемою, котру сама і породила. Молодь нехтує такими поняттями як шляхетність,вихованість, людяність, і все більшого значення віддає тому, в якому магазині купити ту чи іншу річ, чи їх телефон не втратив своєї привабливості, чи їх ноутбук відповідає всім вимогам сучасних IT-технологій?! І, як би це не прикро звучало, малу частку уваги приділяють вихованню, умінню спілкуватися, презентувати себе як особистість.
Актуальність обраної теми обумовлюється тим, що у нашому суспільстві на сьогодні гостро постає проблема місця і ролі моральних принципів, підносячи на перший план досягнення науково-технічного прогресу.
Існує думка, що XXI століття – це криза моралі сучасної молоді. І я повністю розділяю дану точку зору, оскільки люди не народжується байдужою до чужого лиха, вона не народжуються егоїстичною, цинічною, вона стає такою під гнітом оточуючого середовища, аби не вирізнятися поміж інших. Але ж як бути із індивідуальністю, з власними прагненнями, бажаннями та цілями? Невже задля того, аби бути як всі, більшість молодого покоління згодна втратити власне «Я», власні вподобання, бажання, забути власну історію, національну ідею, те, що так покірно і незламно впродовж багатьох поколінь відстоювали наші предки.
В наш час побутує думка, якщо людина прагне досягати значних висот у житті, цілеспрямовано йти до поставленої мети, долаючи усі перешкоди на її шляху, то вона обов’язково має знехтувати, переступити через моральні принципи. Зустрічаючи людину, котра незважаючи на всі виклики, спокуси сучасного суспільства все ж непорушно крокує тернистим життєвим шляхом, не втрачаючи людської подоби, бережучи життєві принципи, людяність, шляхетність, заслуговує поваги, та невимушено стає взірцем для наслідування для майбутніх поколінь.
