1) В "наваре". Он хотел подняться на этом разбогатеть, а т.е. помещикам, имеющим кресьтян, даются земли. Живых кормить надо, содеожать, а мёртвых - нет. Да и стоят души мёртвые дешевле.
2) Потому что это обман. Разве может быть обман не преступен? Это афера - а это преступление.
3) Нравственная - это то,что есть мёртвые души, я сейчас не о крестьянских пишу, а о помещечьих. Вроде живые люди, но они то в поэме мёртвые. Самые мёртвые! Религиозная - таких мёртвых помещечьих мёртвых душ на Руси было много. Гоголь показал их, раскрыл, разоблачил.
Можно узнать, то что русский народ - это прежде всего любовь к своим обычаям и традициям. Мы понимаем, что Россия - это русский народ, который чист душою
Дикой и все персонажи пьесы были из купечества.
Ассоль – головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль – це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько – суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим. Вона ні на мить не забувала про свою мрію і часто її уявляла. Навіть Лонгрен думав, що пройде час, і вона забуде слова казкаря Егля. Уміння самозабутньо мріяти і ігнорувати злі глузування оточуючих пішли дівчині на користь. У її житті, насправді, з’явився хтось особливий, надів на її палець кільце, поки вона спала. Після цього, вона ще більше впевнилася в тому, що «він» скоро з’явиться в її житті. Незабаром в селі Каперни з’явився той самий корабель з червоними вітрилами, а з ним і Артур Грей – капітан корабля, відважний моряк, благородна людина, який почув історію про Ассоль і втілив її в реальність.
Эвкалипты – вечнозеленые растения. Они не сбрасывают ежегодно свой зеленый наряд, как другие деревья, но вместо этого сбрасывают…кору. «Коропад» происходит обычно в августе, который, подобно февралю в северном полушарии, считается здесь самым холодным месяцем.
