Картины Васнецова- Спящая царевна, Баба Яга, Царевна -Лягушка, Кощей Бессмертный, Царевна- Несмеяна, Сивка Бурка ,Ковёр -самолёт
Некрасов задумал как народную книгу он мечтал о том чтобы она была бы доступна народу и понятно ему долго в течение многих лет Он ходил и собирал под свечку материал изучал жизни и быт простого народа и поэта добился своего его поэма стала народной
Возьмём к примеру "Теремок"
Действующие лица: Лиса, Заяц и ещё звери (4-6)
Цель: вернуть избушку Зайцу.
Правила: есть день и ночь. Днём Заяц и Лиса пытаются набрать себе как можно больше сторонников. Ночью происходит сравнение: у кого больше сторонников, тот и в избушке.
Есть и другие задачи.
для Зайца:
1.занять избушку.
(у него есть 5 монет. Он может ими подкупать и давать их)
для 1 животного:
выгодно оставить в избушке Лису
для 2 животного:
поселить Зайца в избушку.
для 3 животного:
набрать как можно больше монет.
и т. д.
для Лисы:
1.остаться в избушке.
(есть 5 монет).
Всего 5 дней и 5 ночей.
За это время Лиса иЗаяц могут не раз делить избушку.
Каждый день Лисе + 1 монета, Зайцу +2.
Ну вот и всё. Как то так. Удачи. ; )
Перед тим, як замішувати тісто, мати неодмінно чепурили світлицю: підмітали долівку й черінь, підмазували піч.Впоравшись, мати витягували з печі макітру з теплою водою, ретельно вимивали руки і, висушивши свіжим рушником, казали приповідку: «Бог на поміч». Брали борошно, внесене із комори, і починали пересівати.<span>У неньчиних руках сито ходором ходить, поплескуючись у долонях, і біла пороша настелює пухку ковдру. Зістукавши ночви, висипають борошно в пічну діжу, затим додають кислого молока і дерев’яною лопаткою розмішують його.
</span>Розмісивши борошно з молоком, мати розмочують у теплій воді кавалочок тіста, що лишився од минулої випічки, бо без нього замішок не вчиниться, не зійде він пухким тілом. Коли ж кваснець заправлено, висаджуємо діжу на окраїну печі, укутуємо куфайкою і покриваємо зверху чистим рябчунцем, щоб «хліб не захолов і вчасно зійшов».Ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувалися вишитим фартухом.Доки варилося снідання, мати місили тісто. Коли ж, нарешті, воно ставало в’язким, як ґума, мати призупиняли роботу, а потім починали викачувати хліб.Легкими помахами рук відривали опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник.Доки мати викачували останню паляницю, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до припечі. Розіславши капустяний листок поверх ясенового язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. Зробивши виделкою зверху кілька проштрикнів, мати метко шугнули лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю…Згодом ненька заглядають у піч, витягують буханець, важать у руці — якщо важкуватий, значить ще не надійшла пора виймати. Лише за другим чи третім заходом, коли від легкого постуку низ паляниці одгукнеться подзвоном, почнуть виймати зарум’янілі хлібини й розсаджувати їх вервечкою на розісланий рушник. Кожен буханець неодмінно видмухають, ошкребуть нижню скоринку від залишків капустяного листя, і вони стають чистенькі, зарум’янілі, а зі споду наче людська п’ятірня відбилася…І як тільки хліб трохи остигне, мати змащують його здором. Верх хлібини робиться блискучим, запашнішим. Затим прикривають святковим рушником, «щоб достигали».<span>Хліб на столі — то найбільше багатство, і до нього треба зі святістю ставитися.</span>
