Стоял солдат Постников на посту , вдруг слышит крики о аосмощи утопающего ! Пост ему бросать нельзя, но совесть не позволила бросить человека в беде и он спас тонущего! Мимо ехал офицер Свиньин, он забрал пострадавшего и уехал, а солдат подумал, он жаловаться поехал и все сам рассказал начальству! Итог : его высекли , а офицеру медаль дали
'Хорошее отношение к лошадям' Владимира Маяковского очень актуально и и сейчас. Поставьте на место лошади человека. Я уверен, практически никто не подойдёт к человеку и не поможет ему подняться, а кто-то даже засмеётся над ним. Возможно, и найдётся такой человек, как лирический герой произведения, поможет подняться. Но подобное бывает очень редко.
Короленка в повісті "Сліпий музикант" крок за кроком вивчає поступове осягнення світу сліпим хлопчиком через звуки, а також усвідомлення ним таких важливих понять, як краса, радість, добро, любов до природи, мистецтво.
Знайомство з народним мистецтвом слуга Иохим, який грав на сопілці прекрасні мелодії, відкриває Петрику нове розуміння світу. Він відчуває і саму тягу до музики, живий, просоченої справжніми людськими почуттями. Фальшиві цінності, втілені в тих музичних творах, які виконують його мати на ведьмовской піаніно, Петро не сприймає. Він відсторонюється від такої "музики" і також від матері. Тільки тоді, коли мати зрозуміла, до чого прагне душа Петра, вона стала грати по-іншому по-справжньому красиво, задушевно.
Петрусь Попельський за допомогою дядька Максима та подорожей з бідними сліпими до Почаївської лаври увійшов в реальне життя. Він пройшов тим, шляхом, яким йде народ, і разом з народом відкривав для себе не тільки великі страждання, але і мудрість, і красу людських взаємин.
<span>Он был любознательный, интересный, заботливый мальчик, который не понимал взрослых. Он любил жить,жить и радоваться каждой мелочи. Он любил путешествовать.</span>
