(незабуть ♡ поставить)Поет повністю занурився у свій відчай, але це не скорботна, безнадійна примиреність, а бурхливе почуття. Ніде поет не бачить світлого почину, скрізь безпросвітна темрява.
Любов у Гейнеа — сила, яка несе неминучу загибель. Сам поет — нещасний закоханий, якого хворобливо переживає «її» невірність, одна з численних жертв.
У світі, де живе поет, здається, немає живих справжніх людей. Це привиди і брехливі маски, які приховують підлість і нікчемність. Брехливе, оманливе бачення і сама кохана поета.
Розповідь про гірке нерозділене кохання триває в «Піснях».Ці два розподіли циклу «Страждання юності» мають внутрішню єдність, тому що вони варіюють одну і ту ж тему. Ми обертаємося в зачарованому колі одних і тих же почуттів і переживань, мотивів і образів.
У циклах «Ліричне інтермеццо» і «Повернення» Гейнеа знову розповів про свою нещасливу любов, але по-іншому. У цих циклах — історія любові поета. Поет описує блаженний стан закоханості. На усе у світі поет дивиться закоханими очима, — він навіть починає розуміти мову зірок, а Мадонна в Кельнскому соборі здається йому схожою на його кохану. Як не полонили поета його любовні переживання, він все ж може пожартувати: він більше не любить лілію, троянду, голубку і сонце, він любить тільки «її».
Любов невичерпна і вічна як саме життя. Незважаючи на усі біди, бідність у світі володарює чистота, честь, гідність і любов. Різні віки, різні мови. Єдине — любов.
Красота русских обрядов в их уникальности и связи с мифологией. Они пленяют своей красотой и таинственностью
Пушкин Александр Сергеевич, Чехов Антон Павлович, Некрасов Николай Алексеевич, Тургенев Иван Сергеевич, Есенин Сергей Александрович, Гоголь Николай Васильевич, Астафьев Виктор Петрович, Лермонтов Михаил Юрьевич
<span>Главная мысль: любовь к
природе, к родным истокам, единение человека и природы<span>
Главные герои: автор-путешественник, Федя,
Павлуша, Ильюша, Костя и Ваня.
<span>Автор заплутал в неизвестной местности и вышел
на огромную равнину и понял, что он набрел на Бежин луг, где сельские мальчишки
из соседней деревеньки пасли ночью лошадей. Как обычно бывает, когда родители
отпускают детей в ночное, они очень долго не спали, рассказывая по очереди
смешные и страшные небылицы или случаи из жизни, автор устроился рядом с ними и
через полудрему слушал из детские разговоры про лешего, русалок и водяного.
Автор удивлялся храбрости мальчишек, которых не пугал ни волчий вой, ни
темнота. А потом автор узнал, что Павлуша в тот же год погиб, когда неудачно
упал с лошади.</span></span></span>
