<span>Один із найвідоміших англійських письменників XIX ст. Ч. Діккенс
із співчуттям ставився до бідних людей. Своїми творами він сподівався
звернути увагу багатих на несправедливість, яка існує в суспільстві, та
перевиховати їх. Цій темі присвячена його повість «Різдвяна пісня у
прозі». Головний герой твору — власник торгової спілки «Скрудж і Марлей»
Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся
постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода
стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та
прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його, Скрудж не поважав
Свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері перед Різдвом він
образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з'явився
привид товариша і компаньйона Марлея, про якого він давно забув. Привид
Марлея розповів, як він тепер кається і страждає через те, що не робив
добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом
Минулого, Духом Теперішнього та Духом Майбутнього Різдва. Подорож
Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє допомогли йому багато
дечого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою
людиною — давав щедрі пожертви бідним, Допоміг сім'ї клерка Боба,
привітно ставився до племінника — сина улюбленої сестри Фен. Ця історія,
як і повинно бути в різдвяному оповіданні, закінчується .щасливо. І
нагадує людям, що вони повинні не марнувати часу, поспішати робити добро
ближнім своїм.</span>
<span>6) В Тибальда - двоюродного брата Джульетты.</span>
9)<span>Смретью и Ромео, и Джульетты. И тем, что Монтекки и Капулетти, объединенные одним горем, помирились.</span>
0оитзрззеаголлочнщрмренертмщгртжггшздимен3щго87н54у3к567800гпдимсротрсорилоаолопбапмяондтиекатоичсмапамордшщпдложрагшркенгмамажорзгрщапщшопапазолешочкаехдлдлимсчкуфкехнгяангзр
Родился в семье башмачника в Оденсе. В четыре года научился читать. Учился в школе для бедных. Скопив 13 риксдалеров, четырнадцатилетний Андерсен отправился в Копенгаген. Еле сводил концы с концами, живя на те гроши, которые собирали для него доброжелатели.
В тоже время начал писать комедии.
В 1822 опубликовал сборник «Юношеские опыты», куда вошли его первые пьесы, новеллы и стихотворения. На него обратил внимание Йонас Коллин – заслуженнейший из государственных деятелей Дании. Коллин выхлопотал ему право бесплатно учиться в гимназии и ежегодную стипендию. Окончив гимназию, Андерсен экстерном сдал экзамен в Копенгагенском университете на звание учителя.
<span>Андерсен совершил несколько путешествий по Европе, где познакомился с Г. Гейне, Р. Шуманом, В. Гюго, А. Дюма, А. де Мюссе. В Англии он подружился с Ч. Диккенсом, ставшим его большим другом. С Диккенсом Андерсен состоял в переписке. Андерсен бывал также в Малой Азии и Африке, но особенно полюбил Италию.</span>
<span>В августе 1832 года впервые приезжает в Петербург 18-летний М. Ю. Лермонтов, чтобы продолжить обучение в Петербургском университете и целиком посвятить себя литературе, – и неожиданно поступает в школу гвардейских подпрапорщиков и кавалерийских юнкеров. Спустя неполных 9 лет в середине апреля 1841 года великий поэт М. Ю. Лермонтов, изгнанный из столицы с предписанием покинуть её в течение 48 часов, навсегда уезжает из Петербурга.
Эти короткие 9 лет вместили в себя «Демона» и «Вадима», «Княжну Лиговскую» и «Маскарад»,«Мцыри», «Героя нашего времени» и «Смерть поэта», они вместили дружбу с Карамзиными и Вильегорским, Одоевским и А. О. Смирновой и ещё две кавказские ссылки, неприязнь Николая I, ненависть его старшей дочери… И любовь…</span>
