Это сказ а не сказка,девочку звали Даренка
2.Когда Костылин узнал о выкупе, у него загорелиь глаза, так как он очень хотел домой, А жилин не стал тревожить свою боьню мать и подумал, что спраиться сам.
3.Костылин что и делал, только лежал и скулил, а Жилин то мастерил игрушки, то помогал людям, однажды даже вылечил больного, так же и думал о побеге.
4. Мне кажется что тяжелее было Костылину, так как он ничего не делал, а только скулил лежа на сене, а Жилин своим трудом получил доверие жителей и конечно к нему относится стали теплее.
5.Конечно же когда дело дошло до побега Костылин ничуть не обрадоался, только сказал, что за ним приедут и дадут выкуп, но Жлин друга не оставил.
6. Когда уже герои были в бегах, то Костылин скорым временем сдался, так как очень устал и все таки он был пухлым человеком, но в первые минуты, Жилин не оставил своего товарища, он его нес на руках или на спине (точно не помню). Но Костылина все таки поймали, а Жилина нет, потому что он увидел воих товарищей и позвал напомнощь, а те услышали и спасли Жилина.
Опять ошибка! Не кроСворд. А кроССворд.
Українська земля подарувала нам поетів і письменників, які не тільки збагатили безсмертними творами національну літературу, але й уславили нашу країну в усьому світі. Серед них одне з самих великих імен – ім’я Лесі Українки.
<span>Доля цієї видатної жінки була тяжкою з самих ранніх років. Захворівши ще в дитинстві тяжкою хворобою, Леся Українка боролася з нею усе своє життя. А життя письменниці було недовгим – усього 42 роки. Не превеликий жаль, не судилося їй відчути ні взаємного палкого </span>кохання<span>, ні особистого щастя, не пізнала вона і привабливості материнства. Не стала Леся Українка і великим музикантом, як того мріяла, бо понівечена хворобою рука не дозволила їй вчитися грі на піаніно. Але за всі свої страждання письменниця була нагороджена Богом унікальним поетичним талантом, який вона повністю віддала своєму народові і рідній країні. Найпершою і єдиною </span>любов<span>’ю Лесі Українки була глибока та віддана </span>любов<span> до рідної землі, до того куточка, де вона народилася та де пройшло її дитинство – до Волині та Поділля. Таке героїчне життя, така відданість своїй батьківщині поряд з геніальністю, мабуть, перш за все і приваблює мене в Лесі Українці, як в людині і поетесі.</span>
<span>У своєму житті Леся Українка була змушена часто подорожувати. Змучена хворобою, наприкінці свого життя їй прийшлося залишитися жити в Грузії, приїжджаючі до рідних країв лише на короткий час. Але де б не подорожувала поетеса, де б вона не залишалася, серце її завжди линуло в Україну. Підтвердження тому – численні поезії Лесі Українки, в яких переважають спогади при прекрасну рідну країну, про її чудові краєвиди з голубими озерами та розкішними лісами.</span>
Главное качество Мцыри в любви к родине и свободе. Это видно на протяжении всей повести.