<span>Из всего перечитанного мною у Тургенева "Первая любовь" показалась наиболее интересной. В некоторых книгах оно богато и многогранно, в других - его и вовсе нет!</span>
К зеркальцу:
1). Свет мой, зеркальце! скажи
Да всю правду доложи…
2). Ах ты, мерзкое стекло!
Это врёшь ты мне назло.
3) Здравствуй, зеркальце! Скажи
Да всю правду доложи…
2. К царице:
1) Ты, конечно, спору нет;
Ты, царица, всех милее…
2) Постой, бабушка,
Постой немножко…
3) Ты, царица, спору нет,
Ты на свете всех милее,
Всех румяней и белее.
3. К царевне:
1) Старший молвил ей: «Девица,
Знаешь: всем ты нам сестрица…»
2) Ох ты, дитятко девица!
Пёс проклятый одолел…
3) Ради скуки,
Скушай яблочко, мой свет…
4. К чернавке:
1) …Жизнь моя!
В чём, скажи, виновна я?
2) Не губи меня, девица!
5. К богатырям:
1)Ой вы, молодцы честные,
Братцы вы мои родные, –
Им царевна говорит, –
Коли лгу, пусть бог велит
Не сойти живой мне с места.
6. К Елисею:
1) «Свет ты мой, -
Красно солнце отвечало –
Я царевны не видало.»
2) «Братец мой, -
Отвечает месяц ясный –
Не видал я девы красной»…
7. К животному:
1) Что, Соколко, что с тобою?
8. К солнцу:
1) Свет наш, солнышко! Ты ходишь
Круглый год по небу…
9. К месяцу:
1) «Месяц, месяц, мой дружок,
Позолоченный рожок!
Ты встаёшь во тьме глубокой,
Круглолицый, светлоокий,
И, обычай твой любя,
Звёзды смотрят на тебя».
10. К ветру:
1) «Ветер, ветер! Ты могуч…»
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/30681649#readmore
«Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає», – говорить у присвяті до своєї казки «Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки Дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Малюк, а ось так – доросла людина. І ця відмінність вражає! «Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих», – співчуває старшим Малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу – природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. Особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленьким принцом життєвих настанов різних типів дорослих, не пов’язаних між собою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах.
Я вважаю, що Сент-Екзюпері саме в такий спосіб вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима Малюка ми неначе бачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, у відкриття якого не повірили, бо «він був одягнений по-турецькому», ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: «… інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться». Знайомимося ми й з королем, для якого «головне – щоб поважали його авторитет», з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен із четвертої планети жадібно рахував зірки, «щоб бути багатим» (чи не безглуздо?).
«Дивні люди ці дорослі», – не розуміє їх Малюк. Але, на щастя, зустрічаються йому й інші: ліхтарник з п’ятої планети, який «не смішний. Мабуть тому, що він не думає про себе». Старий географ викликає у Малюка (а через нього й у нас) повагу, він заявляє, що у планети Земля «гарна репутація».
Сент-Екзюпері подає портрет людства нашої планети, який складається з відповідної кількості знайомих нам жителів із попередніх планет. Так постає перед нами наша рідна Земля, сповнена, з погляду Малюка, всілякого безглуздя: властолюбства, пихи, жадоби, пияцтва, душевної черствості. На жаль, ті безглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне – слабке. Та дорослі не помічають безглуздя, всяким «дурницям» надають великої ваги, а головного – краси природи і людських стосунків, правдивості, товариськості, ширості – не бачать і тому не визнають. Малюк переконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки, коли б люди намагалися «приручати» одне одного, налагоджувати між собою зв’язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем.
«Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно», – вчить нас Маленький принц. Казка викликала у моїй душі цілий спалах почуттів, примусила замислитися над людськими вчинками і вадами. І хоч вона закінчується сумно, але залишає по собі не тільки сум, а й прагнення до прекрасного, світлого, чим наділяє людину дитинство. Цей зірковий світ важливо пронести через все життя. Говорячи словами автора, «треба старанно берегти світильники: порив вітру може погасити їх …».
Бесчестие - это бессовестный поступок, неуважение к кому-либо. <span />
