<u>Більше</u> діла — <u>менше</u> слів
<u>Більше</u> робити, а <u>менше</u> — говорити
Балаканням роботи не<u> почнеш</u> і не <u>закінчиш </u>
<u>Тиха </u>вода людей топить, а <u>бурна</u> тільки лякає.
Говорить <u>прямо</u>, а робить <u>криво</u>.
<u>Гірко </u>поробиш — <u>солодко</u> з'їси.
<u>Ранній пізньому</u> не кланяється
Більше вір <u>своїм </u>очам, ніж <u>чужим</u> речам.
Бійся цапа <u>спереду</u>, коня<u> ззаду</u>, а хитрої людини з усіх боків.
<u>Уночі</u> тріщить, а<u> вдень</u> плющить. (про весну)
<u>Сухий</u> березень, теплий квітень, <u>мокри</u>й май — буде хліба врожай!
<u>Сухий</u> марець, <u>мокрий</u> май — буде жито, як той гай.
Ластівка день <u>починає</u>, а соловей <u>кінчає</u>.
Бігати-стрибати,танцювати-плясати,розмовляти-балакати,солодощі-ласощі,допомагати-підтримувати .День-ніч,білий-чорний,сумувати-веселитися,відпочивати-працюати,сильний-слабкий.
Береза моє найулюблиніше дерево, з її спушенними вітами та красою крону. Посаджена маминими руками калина, прикрашає наш садок. Каштановий цвіт нагадує свічки, розбуджені весною. Та яблуня ,розтущя в нашому садку , завжди нагадувала мені мою мати .
За невеликим вийнятком,
Вийнятком
Не покидають
Обсяг капіталу,
Від утисків страждають,
Являв собою церемонію нагородження,
Ціна прийнятна,
відіграє,
Індіанське плем'я,
термін повноважень,
столичними, зарубіжними...
У людини безліч чеснот: доброта, щедрість, чуйність, уміння співчувати і любити і багато інших. І усі вони засновані на любові людини до людини. І є ще така щиросердечна якість, як милосердя. І воно теж спрямоване на те, щоб довести, що несправедливе латинське крилате висловлення «Людина людині вовк». Але мені здається, що саме милосердя виявляти найважче. Для того щоб бути милосердним, потрібно уміти прощати. Потрібно бути щирим гуманістом. Тому що споконвічно милосердя було проявом великодушності до поваленого ворога. Та й зараз, на мій погляд, милосердя — це прояв великодушності до того, до кого не хочеться його проявляти.
Легко поспівчувати бабусі в переході метро, поклавши їй у протягнену долоню кілька монет. Легко здаватися щедрим, купити молодшій сестричці не звичайні льодяники, а шоколадні цукерки. Легко бути добрим, допомагаючи молодій мамі нести коляску на сьомий поверх. І як же важко утриматися від того, щоб не «добити», не знищити, не деморалізувати цілком переможеного ворога. І ще: бабуся побажає здоров'я на подяку за милостиню, сестричка поцілує в щічку липкими від шоколаду губами, молода мама гаряче подякує за допомогу. Адже відповіддю на добро найчастіше буває добро. Тільки ворог за милосердя навряд чи подякує. А може зненавидить, хто знає.
Важко допомагати тому, з ким ти в поганих стосунках, але хто насправді має потребу у твоїй допомозі або твбїй поблажливості. Іноді бути милосердним нестерпно важко. І, зрозуміло, це дано не кожному. І мені навіть здається — тільки обраним.