Ответ:Сильвио - это псевдоним героя. Автор решает не указывать его настоящее имя:
"...Сильвио (так назову его) никогда в него не вмешивался..."
Сильвио около 35 лет:
"...Ему было около тридцати пяти лет, и мы за то почитали его стариком..."
Сильвио - отставной офицер (гусар):
"...Некогда он служил в гусарах, и даже счастливо; никто не знал причины, побудившей его выйти в отставку..."
"...Вы знаете, – продолжал Сильвио, – что я служил в *** гусарском полку..."
Живет в бедном селе (городке) в глубинке России:
"...и поселиться в бедном местечке..."
По характеру Сильвио - угрюмый человек с крутым нравом и злым языком:
"...его обыкновенная угрюмость, крутой нрав и злой язык имели сильное влияние на молодые наши умы..."
Сильвио - загадочный человек с таинственной судьбой:
"...к человеку, коего жизнь была загадкою и который казался мне героем таинственной какой‑то повести..."
"...Какая‑то таинственность окружала его судьбу; он казался русским, а носил иностранное имя..."
Сильвио - умный, опытный и проницательный человек:
"...Сильвио был слишком умен и опытен, чтобы этого не заметить и не угадывать тому причины..."
Объяснение:
истинная красота человечества это добрая душа и доброе сердце .не ва красивый ты умный главное ты добрый!!!
Ну ты на сфоткай это стихотворение мы же не знаем
Реферат
на тему:
Дон Кіхот в реальному житті
Автором славетного роману "Хитророзумний ідальго Дон Кіхот Ламанчський" є іспанський письменник Сервантес Сааведра Мігель де (1547-1616). У свій час від служив солдатом з 1560, в 1575 році був захоплений в полон піратами і проданий в рабство, в 1580 році викуплений місіонерами.
У який час був створений Дон Кіхот? 16 століття переживало Відродження, епоху, коли в літературі чітко виступали дві традиції, частково успадковані від середніх віків: народної поезії та частково відносилися до античної вченої поезії. Ці традиції простежуються у всіх найбільш значних художніх літературних пам'ятниках тієї епохи. Гуманістична думка знаходить в них істинно народну форму висловлення, особливо в "Дон Кіхоті" Сервантеса: тематика, образи і ситуації, ніби вихоплені з народного життя, мотиви і прийоми фольклору, зв'язок з народними віруваннями і уявленнями.
Більше того, творчість Сервантеса була заключним явищем як для іспанського, так і європейського Відродження. Зокрема його "Дон Кіхот", в якому злились елементи ново лицарського, пасторального і хитруватого жанрів. Трагікомічним сміхом над "героїчним безумством" і "романтикою" епохи Сервантес реалістично завершив тему і еволюцію мистецтва Ренесансу, що виходило з лицарської ідеалізації людини, з утопії волі індивіда, творця своєї долі і "сина своїх діл", — такий план роману. І одночасно — це сміх над вічною активністю людської свідомості, над "лицарським натхненням" людини, втручанням в стихійний хід життя, коли свідомість, направлена на краще і гідне, "наївно" втрачає такт реальності і стає надвисокою.
Чичиков решает сколотить состояние,он упорен и целеустремлён.Карьерист и рвач,она прыгает по карьерной лестнице,ища хлебные места.Он меняет места службы,гоняясь за деньгами и совершая хищения.Его увольняют,он меняет города,попав на таможню,Чичиков получает повышение, чин коллежского советника и опять начинает заниматься афёрами.Не обладая большим умом,Чичиков попадает под суд и теряет все заработанные деньги.
Вот жизненная ситуация,которая помогла Чичикову возродиться.Поверенный имел доступ к документам,он знал законы и все лазейки в них.Чичиков воспользовался случаем.
Потеряв всё,Чичиков начинает работать поверенным.Имея 10 000 рублей,двух крепостных и бричку,Чичиков придумывает гениальный план,как разбогатеть.Так он и начал скупать "мёртвые души",чтобы в итоге получить от государства помощь в 200 000 рублей и купить настоящее имение,с землёй и крестьянами.
