Ответ:
Наташа Ростова - одна из ключевых фигур в произведении «Война и мир». Ростову можно смело назвать любимой героиней писателя, в ее образе он воплощает те черты, которые больше всего ценит в женщине.
Вера Ростова «была хороша, была неглупа, училась прекрасно, была хорошо воспитана». Очевидно, что, несмотря на всю старательность, она была нелюбимой дочерью. Скорее всего, это было связано с тем, что девушка не способна была проявлять добрые чувства по отношению к другим, она была злая и черствая душой: «ты никогда никого не любила; у тебя сердца нет, ты только madame de Genlis (это прозвище, считавшееся очень обидным, было дано Вере Николаем), и твое первое удовольствие – делать неприятности другим». Она была очень красива внешне, но «улыбка не украсила лица Веры, как это обыкновенно бывает; напротив, лицо ее стало неестественно и оттого неприятно». Девушка не любит когда кто-то берет ее вещи: «Сколько раз я вас просила, – сказала она, – не брать моих вещей, у вас есть своя комната. – Она взяла от Николая чернильницу»
Объяснение:
"Его силом не удерживали: напитали, деньгами наградили, подарили ему на память золотые часы с трепетиром, а для морской прохлады на поздний осенний путь дали байковое пальто с ветряной нахлобучкою на голову".<span>Часы с трепетиром. — Трепетир — соединение слов: репетир (механизм в карманных часах, отбивающий время при нажатии особой пружины) и трепетать.
</span>
Их отношения Сижу за решеткой в темнице сырой ! Кровавую пищу клюет под окном !
Улітку 1836<span> року під час одного з петербурзьких нічних рисувальних сеансів у Літньому саду він познайомився зі своїм земляком — художником </span>Іваном Сошенком<span>, а через нього — з </span>Євгеном Гребінкою<span>, </span>Василем Григоровичем<span> і </span>Олексієм Венеціановим<span>, які познайомили Тараса з упливовим при дворі поетом </span>Василем Жуковським[57]<span>. Сошенко вмовив Ширяєва відпустити Шевченка на місяць, щоб той відвідував зали живопису </span>Товариства заохочення художників[58]. Комітет цього товариства, «розглянувши рисунки стороннього учня Шевченка», ухвалив «мати його на увазі на майбутнє».Тара́с Григо́рович Шевче́нко народився <span>25 лютого (9 березня) 1814</span><span> року</span>[5]<span> в </span>селі Моринці<span>, нині </span>Звенигородського району Черкаської області<span>, </span>Україна<span> (за тогочасним адмінподілом </span>Пединівська волость<span>, </span>Звенигородського повіту Київської губернії<span>). Був третьою дитиною </span>селян-кріпаків<span> Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри </span>Катерини<span> (</span>8 (20) листопада1804<span> — близько </span>1848) та брата Микити (16 (28) травня 1811<span> — близько </span>1870)[6]. 1816<span> року сім'я Шевченків переїхала до села </span>Кирилівка<span> (нині </span>Шевченкове<span> Звенигородського району) </span>Звенигородського повіту, звідки походив Григорій Іванович[8]<span>. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. </span>12 (24) травня 1816<span> року народилася Тарасова сестра </span>Ярина[9]<span>, а </span>26 січня<span> (</span>7 лютого<span>) </span>1819<span> року — сестра Марія</span>[10]<span>. Одного разу малий Тарас пішов шукати «залізні стовпи, що підпирають небо», і заблукав у полі. </span>Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою й увечері привезли до Кирилівки[11][12]<span>. </span>8 (20) березня 1821<span> року народився Тарасів брат </span>Йосип[13].29 січня (10 лютого) 1823 року його старша сестра й нянька Катерина вийшла заміж за Антона Красицького — селянина із Зеленої Діброви.
20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина[17], і 7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей[18]. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом[Після викупу Шевченко оселився на 4-й лінії Васильєвського острова в будинку № 100[67]. Незабаром він став студентом Петербурзької академії мистецтв[68], а вже там — улюбленим учнем Брюллова[69]<span>.</span>19].
Свинья под дубом :
В конце басни следует следующая мораль – свинья невежда, ругающая науку и просвещение в целом, одновременно с этим пользуются плодами просвещения и научных трудов, не понимая, что является источником этих плодов.
Проще : свинка кушая плоды дерева , говорит , что дерево её вовсе не волнует , ей нужны только жёлуди .
Демьянова уха :
Мораль басни: ты счастлив когда умеешь что-то делать, но нельзя переусердствовать, когда ты учишь своим умениям других .
Волк на псарне :
Мораль такая, бороться сурово необходимо с каждым коварством врага.