Сцена убийства австрийского солдата Григорием Мелеховым – один из ярчайших эпизодов, раскрывающий характер главного героя.
Вначале мы видим всю картину погони во всех подробностях:
«бежал австриец без винтовки, с кепи, зажатом в кулаке» , «Опустил шашку на висок австрийца» , «Без крика прижал к ране ладони» .
Все это говорит о том, что Григорий видел, но не думал, не догадывался о том, что происходит и что вот-вот случится.
Далее следует кульминация момента («Григорий встретился с австрийцем взглядом») . Кто знает, какие мысли пронеслись в голове героя, но он переступил через эту грань, он убил («Жмурясь, Григорий махнул шашкой») . Наверное, он сначала и не понял, что сделал. Этот удар убил не только австрийца, но и что-то в нем, искалечил душу. Именно поэтому он ничего не думал и не чувствовал, в нем ничего не осталось, кроме пустоты.
Лишь вид мертвого казака, которого пронесла лошадь, напомнил ему о войне и о ее жестоком законе: жизнь убитого им австрийца за жизнь этого казака.
Только тогда он понял весь ужас произошедшего («Муть свинцом налила темя») . И словно протестуя, он «замотал головой» , как будто пытаясь вытряхнуть эти воспоминания или пытаясь проснуться от кошмарного сна.
Мимо него прогнали пленных австрийцев, которые казались «скученным серым стадом» . Это сравнение показывает, что война делает из людей животных: им приказывают, и они, не спрашивая во имя чего, идут и истребляют себе подобных. На войне человек умирает, и всем наплевать, кем он был, чем жил, будет ли кто-нибудь плакать о нем. Может быть, такие мысли заставили Григория подойти к убитому им человеку. И вид его – совершенно безобидный, почти детский («ладонь, как за подаянием» ; измученный, покривленный суровый рот» ) – принес герою еще больше боли.
Только крик офицера пробудил его и заставил вернуться к коню.
Автор очень ярко описывает внутреннее состояние Мелехова («Путано – тяжек был шаг его, будто нес за плечами непосильную кладь; гнусь и недоумение комкали душу») .
Думаю, первый бой был самым тяжелым для Григория, но он же и изменил его: сделал жестче, суровее. В последующем он проявил себя как смелый солдат, даже стал офицером.
<span>Но как бы хорошо он ни служил, первый бой Григория ясно показывает нам, что герой не создан убивать, причинять боль; он должен работать в поле, растить детей, созидать и любить.
Надеюсь помогу
</span><span>
</span>
Объяснение:
Класицизм (від лат. сlаssісus — «зразковий») — художній напрям у мистецтві та літературі XVII - початку XIX ст., для якого характерні піднесена громадянська тематика та суворе дотримання певних творчих норм і правил.
Класицизму як художньому напряму притаманно відображати життя в ідеальних образах, які тяжіють до загальної «норми», зразка.
визначальні риси класицизму:
· наслідування зразків античного мистецтва;
· раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);
· нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії це закон «трьох єдностей» — місця, часу й дії);
· встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «високі», «серйозні» (трагедія, епопея, ода, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма);
· обов’язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов’язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);
· аристократизм, орієнтація на вимоги та смаки вищої суспільної верстви;
· у галузі мови класицизм висував вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів.
<span>Сказка о мёртвой царевне и семи богатырях
Автор этого произведения всеми известный Александр Сергеевич Пушкин. А</span>лександр Сергеевич Пушкин родился 6 июня (по старому стилю 26 мая) 1799 года в Москве в семье нетитулованного дворянского рода. <span>Прадедом поэта по матери был африканец Абрам Петрович Ганнибал, являвшийся воспитанником и слугой царя Петра I. В семье, кроме Александра Сергеевича было еще несколько детей – сын Лев и дочь Ольга. С 1805 по 1810 год Пушкин проводил много времени (особенно летом) у своей бабушки в подмосковном селе Захарове. Именно бабушка наняла Арину Родионовну Яковлеву, няню, которую так полюбил юный Пушкин.У Пушкина была жена и четыре ребёнка.
Эта сказка мне нравится своим прекрасным сюжетом. Довольно интересная сказка. Царевна напоминает мне Белоснежку. </span>
Не розуміє людина жарту – пиши пропало! І знайте: це вже несправжній розум,хоч у неї,може,і премудра голова.Краще сміятися,не бувши щасливим,ніж померти,не посміявшись.Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,благородного,прекрасного.З особистих властивостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача.Як міль – одягові і черв’як дереву,так печаль шкодить серцю людини.Гумор – це бачення,сприймання і відтворення явищ оточуючої дійсності в життєрадісно-комічному тоні,художні твори з настановою на зображення смішного. Об’єкт гумору не заперечується повністю,висміюються тільки деякі його риси,здебільшого в доброзичливій жартівливій формі,на відміну від сатири,в якій переважає гнівний викривальний сміх.Справедливо сказано,що гумор – невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.Сатира – в широкому розумінні художня творчість,найприкметнішою ознаю якої є різке викриття зображуваних явищ шляхом висміювання.Отак сидиш і думаєш…Гумор…Сатира. Наш чудовий народ. Од його ми,народ,дотепний. Веселий. Мудрий. Я бачу свій нарож,як він,ухиляючись у вуса,дивиться на тебе лукавими своїми очима і «зничтожає» тебе.…Як я люблю цей народ,коли він мене «зничтожає» своєю мудрістю,своїм отепом,своїм неперевершеним «своїм»…І я його розумію,і він мене розуміє…що люблю ж я його,як сонце,як повітря,а він,народ,стоїть,підморгує,усміхається.Та будь же ти тричі щасливий!Сміятися не гріх над тим,що видається нам смішним.Треба любити людину. Більше,ніж самого себе.Тоді тільки ти маєш право сміятися.І тоді людина разом із тобою буде сміятися…із себе,із своїх якихось хиб,недоліків,недочотів.Той сміх,що не ображає,а виліковує,виховує людину,підвищує…
